Про диво – пору року магічними і точними штрихами повідомляє на своїй сторінці у Facebook членкиня спільноти “Всеукраїнська поетична родина” Людмила ГАЛІНСЬКА:
Ви, пані, цупили мої рапаті ябка?
Я бачила. Під ранок, за вікном,
як сонно позіхала в травах бабка
і хтось розхлюпав глека з молоком,
Ви, пані, тихо хвіртку одмикали,
навшпиньки йдýчи по холодних росах,
мов тінь Марії, ніжно так ступали,
в замріяних думках, сумні та босі…
Сопів ще сад і яблунька дрімала,
і снились вересню серпневі матіоли…
В старім гнізді сумна сова куняла
і перший лист летів, поволі долу…
Я бачила. То ви торкнулись гілки.
Запахло медом, полинòм, димàми.
Скотилось ябко спритністю вивíрки,
викочуючи літо між шляхами…
Взяли собі. Та що там, не жалкую…
Поправили шляхетно так волосся.
І зникли враз… Стою отут, тупцюю…
Ви, пані, мабуть, та, що зветься Осінь?..
Вивірка — білка.
12.09.2024
Людмила Галінська
Всі світлини з мережі
