Отже,  і в історії із стартом новітнього “життя” визначного науковця Галичини Івана Кревецького, який у віці 57 років помер у містечку Роздолі у 1940 році, гідного його реально важливого внеску у вітчизняну історіографію та бібліографію, спочатку було слово. Друковане.

Зокрема, це була публікація у “Віснику Розділля” (№4 (1440) від 2 лютого 2024 р.) брошури вчительки Роздільської школи Іванни Кіхтан “Іван – Мар’ян  Кревецький – гордість Роздільської землі (До 120-річчя з дня народження)”. Для більш повного охоплення читацького загалу про визначного вченого, який незаслужено перебував у забутті, вказаний текст було розповсюджено у соцмережах.

У редакційній врізці до, як виявилося згодом,  архіважливого для української історичної науки  дослідження вчительки – мовниці з Роздолу,  ваш автор зазначав, що насамперед поштовхом до цього стало активне впродовж крайніх місяців висвітлення у соцмережах заходів та обговорень фахівців і громадськості, спрямованих на пошук оптимального варіанту функціонального призначення історико – архітектурної пам’ятки – палацу Лянцкоронських – Жевуських. До слова, «Вісник Розділля» також послідовно інформує читачів про цей процес, відколи власником палацу став відомий український інвестор Ігор Ліскі.

От мені і пригадалося, що  Розділ славний не тільки давнім палацом, а також і  відомими українськими родинами, подвижниками просвітництва та національного відродження. Власне, про це свого часу, років із 20 тому,  дізнався, прочитавши вказане вище дослідження Іванни Кіхтан, віддруковане в НВМ Поліграфічного технікуму УАД у Львові у 2003 році. Декілька крайніх тижнів довгенько шукав у своїй невпорядкованій квартирній бібліотеці маленьку форматом книжечку, а врешті відшукавши, надрукував працю Іванни Петрівни Кіхтан  у «Віснику Розділля»” у номері від 2 лютого.   .

І публікація, у значній мірі несподівано для редакції, через тиждень – другий  зрезонувала на найвищому рівні. Зокрема (хай живуть і процвітають соціальні мережі!), із змістом «вісникроздільської» публікації ознайомилися відомі особи із наукових, просвітянських та підприємницьких кіл,  яких настільки  зацікавила призабута постать визначного галицького вченого, що вони якнайактивніше долучилися до, якщо доречно буде сказати, відновлення історичної справедливості стосовно вагомого значення спадщини Івана Кревецького для України.

Із великою повагою і шаною  інформую громаду про тих, кому маємо завдячувати у сприянні спорудження  пам’ятника на могилі Івана – Мар’яна Кревецького на цвинтарі селища Розділ, відкриття та освячення якого, а також урочиста академія з нагоди 140-ї річниці від дня народження вченого у приміщенні Роздільського ЗЗСО, відбулися 8 травня 2024 року.

Отже, це: Іван Маркевич та його  родина, які певний час жили у Роздолі, директор громадської організації «Мистецький Фонд імені Короля Данила» Роман Грицьків та його родина, член громадської організації «Мистецький Фонд імені Короля Данила» Роман Козак та його родина , фінансовий консультант громадської організації «Мистецький Фонд імені Короля Данила» Марія Курман, завідувач відділу громадської організації «Мистецький Фонд імені Короля Данила» Ігор Сидор. І, звичайно,    голова Товариства «Меморіал» ім. В. Стуса, народний депутат України, Степан Кубів.

Саме завдяки цим добродіям та  низці взаємодоповнюючих факторів та  ініціатив  постать  Івана Кревецького як визначного вченого – історика ХХ століття отримала новий імпульс для ретельнішого та глибшого  дослідження та вивчення його  багатогранного доробку.

Зокрема,  15 травня 2024 року у Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка відбувся круглий стіл «Боротьба за збереження національної державності: традиції та перспективи», присвячений пам’яті визначного історика і державного діяча Івана Кревецького. Високого рівня форум організували – Львівський національний університет імені Івана Франка, Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України, Наукове товариство імені Шевченка, Всеукраїнська правозахисна організація «Меморіал» імені Василя Стуса та громадська організація «Мистецький Фонд імені Короля Данила». На запрошення організаторів до участі в круглому столі  були запрошені дочка Іванни Кіхтан, яка після смерті матері шукала можливість виконати заповіт матері – спорудити пам’ятник Івану Кревецькому, та Анізія Бас (Кіхтан), племінниця Іванни Кіхтан, яка допомагала тітці  впорядковувати зібраний дослідницький матеріал про вченого.  Власне, під час цього важливого форуму було відзначено роль Івана Кревецького, нагадаємо, одного з найулюбленіших учнів Михайла Грушевського, як дослідника історичної спадщини України. Подаємо фрагменти виступів доповідачів:

Володимир МЕЛЬНИК, Ректор Львівського національного університету імені Івана Франка, академік НАН України: «Сьогоднішня подія є однією з непересічних подій у Львівському університеті, оскільки вона стосується відтворення і відновлення історичної пам’яті. Особистість Івана Кревецького – це особлива постать, через яку ми можемо бачити, які процеси відбувалися на зламі століть, у процесі боротьби за українство, за українську ідентичність. І найголовніше, що ця постать пов’язана з життям Університету, адже Іван Кревецький – випускник філософського факультету (відділення історії), який був серед тих, які творили Таємний університет у Львові.

В контексті поширення ідей Михайла Драгоманова, варто відзначити ідеї Івана Кревецького про те, що боротьба за націю має починатися з формування чистої національної ідеї, національної свідомості. Адже тільки опора на власні сили дасть можливість нам говорити про перспективу українства»

Руслан СІРОМСЬКИЙ, декан історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка, професор: «У своїх дослідженнях він чимало уваги приділяв причинам тривалої бездержавності українського народу та закликав вивчати і враховувати уроки минулого. Історик надавав великого значення вихованню в молодого покоління державницької свідомості, що мало б слугувати запорукою тяглості традиції державності».

Роман КУШНІР,  голова Наукового товариства імені Шевченка, академік НАН України, професор: «Розквіт Наукового товариства припадає на 1897-1913 роки, коли Михайло Грушевський очолив це товариство, Іван Франко був головою філологічної секції, Володимир Гнатюк – науковим секретарем. І тоді засвітилася яскрава зірка Івана Кревецького – учня Михайла Грушевського. У 24 роки його було обрано дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, і він очолював бібліотеку, яка там формувалася. Згодом вона стала найбільшою бібліотекою в українській освіті».

Ігор СОЛЯР, директор Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України, професор: «Саме Іванові Кревецькому належать слова «Людина без власної самосвідомості не є культурною людиною. Так і народ без історичної свідомості не є нацією. Іван Кревецький – це багатогранна постать в історії української науки і культури. Сьогодні дуже мало особистостей, які б охоплювали такі багатогранні сфери діяльності – історію, бібліотеку, освіту, громадську діяльність, журналістику. Іван Кревецький зміг залишити вагомий внесок у кожній зі сфер, в яких працював».

Роман ГРИЦЬКІВ, директор громадської організації «Мистецький Фонд імені Короля Данила»: «Сьогодні ми перебуваємо в одному з тих ключових закладів вищої освіти України,  які відіграють виняткову роль у розвитку не лише науки, але й у розвитку національної свідомості, у розвитку державності. Нам варто задуматися над виданням творчості Івана Кревецького, адже всі ми говоримо про нього, як про багатогранного історика, археографа, архівіста і десь трохи замовчуємо його напрацювання, як історіософа. Відтак нашим обов’язком є зробити його ідеї доступним для загалу».

Про Івана Кревецького як вченого, історика, бібліографа та публіциста йшлося у доповіді  Степана Кубіва, голови Товариства «Меморіал» ім. В. Стуса, народного депутата України, члена-кореспондента НААН України, професора «Меморіальна діяльність – важлива частина збереження і розвитку національної ідентичності та державності», а також  у виступі старшого наукового співробітника Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України, голови історичної комісії НТШ Андрія Фелонюка «Я передовсім – громадянин, для якого salus rei publicae понад усе»: діяльність Івана Кревецького в НТШ (1903–1940)».  Виступ старшого наукового співробітника відділу нової історії Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України Павла Артимишина був присвячений  постаті Івана Кревецького як представника державницької школи української історіографії.

 Завідувач кафедри новітньої історії України ім. М.Грушевського ЛНУ ім. Івана Франка, професора Олексій Сухий  відзначив у виступі, що в  дослідженнях Івана Кревецького йшлося про  український національний рух середини ХІХ ст., а його колега, доцент цієї ж кафедри Олег Павлишин акцентував  на постаті Івана Кревецького як діяча ЗУНР.

Даруй, шановний читачу,  за таке докладне інформування про дійових осіб та чинники, які сприяли поверненню в контекст сучасності наукової, дослідницько – публіцистичної та документальної спадщини вченого Івана – Мар’яна Кревецького та, зокрема, про круглий стіл , присвячений пам’яті визначного історика і державного діяча, який відбувся 15 травня  в ЛНУ ім. Івана Франка але інакше навряд чи вашому автору вдалося б переконливіше донести мешканцям Роздолу та Новороздільської громади і не тільки, наскільки важливим виявився почин окриленої місією скромної роздільської вчительки Іванни Кіхтан , яка давала їй снагу, сили фізичні та духовні, аби невтомно і послідовно, крок за кроком видобувати із завалів забуття велета української історичної науки, багатогранного вченого Івана – Мар’яна Кревецького. І в цій історії, яка через понад двадцять років завершилася належним визнанням заслуг вченого і отримала новий імпульс для вивчення спадщини Івана Кревецького, про що свідчить проведення 15 травня 2024 року у Дзеркальній залі Львівського національного університету імені Івана Франка  круглого столу «Боротьба за збереження національної державності: традиції та перспективи», спочатку було слово. Друковане. А саме – документальне дослідження Іванни Кіхтан «Іван – Марян Кревецький – гордість Роздільської землі (до 120 річчя з дня народження)»...

Неодноразово ставив собі запитання, звідки уродженка містечка Нижні Устрики 1935 р.н. , сім’я якої після 1951 р., коли ці терени відійшли до Польщі, була переселена у Львівську область, зокрема у Розділ, черпала віру, що її одержимість дослідженням життя та наукової діяльності Івана Кревецького не марна, що вчений є не тільки  гордістю Роздільської землі, а й гордістю України? Не беруся навіть припускати, якими чинниками зумовлене подвижництво  Іванни Петрівни Кіхтан. Чомусь, роздумуючи про це, декілька разів пригадав один з улюблених творів австрійського письменника Стефана Цвейга – філософські етюди «Зоряні години людства»…

Іван БАСАРАБ