Полоз ескулапів, полоз лісовий (Zamenis longissimus) — неотруйна змія з роду Полоз-заменіс родини Полозові (Colubridae). Інша назва «лісовий полоз».
Рідкісний вид. Зникаючий вид. Занесений у “Червону книгу України”.
Ось до такого висновку прийшли науковці.
А все почалося із бурхливого обговорення у фейсбучних новороздільських спільнотах фото, яке виставила мешканка Нового Роздолу – ось таку гадину зафіксували на території колишнього 9-го садочка. Території, яка роками пустує, заростає, нищаться будівлі.
Через тиждень після появи фото у соцмережах, 15 червня до Нового Роздолу завітали представники Українського Герпетологічного Товариства.
І виловили у Новороздільській територіальній громаді кілька екземплярів рідкісних плазунів, з якими навіть завітали в гості до … міського голови, показати, мовляв, подивіться, які цінні “мешканці”. Хоча, без жартів, направду герпетологи стверджували – це рідкісний і абсолютно безневинний вужик, знищує гризунів. Зокрема, одного полоза лісового, рідкісного виду, на чому наголошували, але абсолютно не отруйного, спіймали на дамбі біля озера Барвінок – особина близько 1,5 м довжини, 0.5 кг ваги, віку 3-4 років і … сліпого. Ймовірно, його “поселять” у зоопарку, оскільки він “покалічений” і вижити в природних умовах йому буде складно. Іншого плазуна спіймали таки на території колишнього 9-го садочка, наразі забрали, щоб обслідувати, вивчити і випустити на волю, звісно, не на території міста, наголосили Тарас Гринчишин, голова Львівського відділу, віце-президент Українського герпетологічного товариства та Ольга Паламаренко – кандидат біологічних наук НЛТУ, кафедра лісівництва, герпетолог.
Також пан Тарас додав, що на теренах, де нині розташовується Новий Розділ, цих плазунів науковці зафіксували вперше у 1934 році (біля села Гранки-Кути), і аж після 2006-го знаходили нові екземпляри.
Герпетологи, до речі, проводять навчання з військовими, наочно демонструючи їм види плазунів, які живуть в Україні, і навчаючи, як з ними поводитися, коли “зустрінешся наживо”.
Ось і наукова довідка про рідкісного лісового полоза.
Ареал виду та його поширення в Україні: Пд. та Центральна Європа, пн. половина Малої Азії, Кавказ. В Україні трапляється спорадично у зх. областях та локально у Миколаївській обл. Охоче заселяє руїни і покинуті будівлі, трапляється у населених пунктах.
Зазвичай трапляються лише поодинокі особини. Відносно стабільні популяції відомі у середній течії р. Дністер та Пд. Буг. У багатьох місцях популяції виду перебувають у загрозливому стані або зникли.
Особливості біології та наукове значення: Активний з середини квітня — початку травня до середини вересня — першої декади жовтня. Теплолюбний вид, веде денний спосіб життя, однак у спеку ховається. Добре лазить по деревах та стінах. Живиться дрібними ссавцями, рідше птахами та плазунами. Парування — у травні–червні. У червні–липні самка відкладає 4–12 яєць. Молодь з’являється у другій половині серпня–вересні. Неотруйний.
Морфологічні ознаки: Одна з найбільших змій Європи, в Україні загальна довжина тіла може сягати 2,08 м, хоча зазвичай становить 0,9–1,6 м. Луски гладенькі, навколо середини тіла 21 або 23 ряди лусок. Верхня сторона тіла переважно однотонна, від різних відтінків оливкового, бурого чи сірого кольорів до майже чорного, нижня cторона — жовтувата або білувата. По боках голови ззаду є жовтуваті плями.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид перебуває під особливою охороною Бернської конвенції (додаток ІІ).
Занесений до Червоної книги України (2009).
Зверніть увагу, полоз лісовий ніколи першим не нападає на людину, укусити він може тоді, коли на нього наступили, торкнулися його рукою або ж коли він не має шляху для втечі.Тож, у разі укусу полоза потрібно просто обробити рану будь-яким антисептиком. Проте буває це вкрай рідко. Лісовий полоз не отруйний та безпечний. Живиться мишами та абсолютно не загрожує людині.
Уся унікальність плазуна, звісно, не позбавляє мешканців потреби бути уважними. Особливо коли навідуємося до лісів чи на дачні ділянки.
Натомість думки читачів і коментаторів соцмереж різко поділилися: одні закликають не шкодити безневинним. хоча і 1,5-метровим вужам, інші, навпаки, вважають – їх потрібно знищувати, особливо на території міста. Що і було зроблено – фото закинули також городяни.
