2024 почався гірко… За перші три дні року нового отримали звістку про трьох полеглих у нашій громаді.
«Ой сумний той Святий Вечір» – українська колядка немов ожила… 5 січня у Новому Роздолі хоронили Воїна, Захисника, Героя Дмитра Шатохіна. 6 січня – ще двох: Руслана Шурпика та Андрія Щербака. Новороздільця і маріупольця. Схід і Захід – разом стали на захист рідної України, разом віддали за неї життя. Що ставить жирну лінію підсумку раз і назавжди: Схід і Захід – разом.
Дмитро Шатохін у Новому Роздолі був вперше… 5-го січня. Коли його проводжала громада до місця вічного спочинку – на Алею Героїв на Малехівському цвинтарі. Але відтепер він тут назавжди. Новороздільська земля прийняла Героя.
Спільна молитва, неймовірний мамин біль, сум Водохресного Святвечора, пронизливі постріли у вічній тиші кладовища – символічне прощання з Воїном, український стяг з домовини, який військові побратими вручили мамі на спомин про сина-Героя…
Гірко і прикро: Герой, який пішов захищати рідну землю, не зміг упокоїтися на рідній Херсонщині. Рідний Дмитру Берислав на Херсонщині ненависний ворог вперто стирає з лиця землі. Батьківський будинок, у якому народився і виріс наш Захисник, ворог також зруйнував. Але останнім місцем спочинку Воїна стала українська земля, бо віддав найцінніше, своє життя, за Україну. Спочатку втратив домівку, потім – і життя, через споконвічного ворога України. Дмитро Шатохін – наш Герой, як і всі Захисники – наші.
* * *
У війні з московським загарбником загинув старший вогнеметник вогнеметного відділення, взводу радіаційного, хімічного та біологічного захисту 60-ї бригади 48-річний Шатохін Дмитро Борисович. 8 грудня під час ворожого обстрілу в районі населеного пункту Лиман Перший Харківської області зв’язок з воїном був втрачений, вважався зниклим безвісти, та 29 грудня тіло було знайдено та евакуйовано до моргу міста Куп’янськ Харківської області.
* * *
Дмитро народився 8 вересня 1975 року і виріс у м. Берислав, розташованому на правому березі Каховського водосховища (колишнього, на жаль), тобто через Дніпро від Нової Каховки, місті, яке є найдавнішим поселенням Херсонської області, біля якого височать кургани бронзової доби 3-2 тис до н.е., яке було окуповане рашистами у перший день повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022-го і звільнене через 260 днів окупації – 11 листопада 2022. Дотепер воно перебуває під постійним вогнем російських військ зі сторони Каховки.
Закінчив 11 класів Бериславської школи. Свого часу отримав освіту в Херсонському кулінарному училищі.
Дуже смачно готував, – ділиться спогадами його двоюрідна сестра Таня з Нової Каховки. – Щораз, як телефонував з фронту, розповідав, яких смаколиків наготував побратимам: то борщу наварив, то відро риби намаринував, то ще якусь смакоту незвичну. Смачно у нього дуже виходило.
А працював Дмитро у будівельній сфері, у великій торговельній будівельній мережі «Властелін» у Новій Каховці. І руки мав золоті, до чого би не взявся, все виходило до ладу.
Втікаючи від окупації, переселився на Одещину, де мешкала племінниця. Звідки і подався добровольцем у лави ЗСУ влітку 2023-го.
Тата Дмитра вже давно немає, мама Олена працювала в Італії, брат Артем з дружиною і дітьми мешкає в Польщі. Численна родина, тітки, племінники – за всіх подумав Воїн, коли вирішив захищати родину і рідний край.
І останнім його прихистком стала Новороздільська громада, бо саме тут замешкала його двоюрідна сестра Таня Арнаут. Її чоловік пішов воювати з першого дня війни, а вже після 27 лютого, після першого отриманого поранення у бою біля Бучі, і свою сім’ю – вагітну дружину Тетяну з донечкою (син на той час навчався за кордоном) та її мамою, вирішив вивезти з Нової Каховки у безпечне місце. А чому Новий Розділ? Бо її чоловік ще в АТО (у 2018) заприятелював з командиром 8-го окремого батальйону УДА “Аратта” Андрієм Копитчиним (друг «Марадонна»), який і порадив рідне місто. Наймолодша донечка уже появилася на світ у Новому Роздолі.
Старший син, улюблений первісток, статний, мужній і водночас добрий та усміхнений Воїн споглядав з портрета, краючи мамине зранене серце. А очі промовисто говорили: Все буде добре, ми звільнимо наші землі!
Так він і говорив постійно, коли телефонував – впевнено, спокійно, оптимістично і переконливо – згадує Таня.
Військовий, захисник – це не просто професія, це покликання, це відстань між тимчасовим і вічністю, між перемогами і поразками. Низький уклін та глибока вдячність Герою Дмитру Шатохіну за відданість військовій присязі, за любов до України, за саможертовність!
«Запевняємо, що Новороздільська громада стане доброю домівкою для вас», – звертався до згорьованої родини перший заступник міського голови Михайло Гулій.
«Ваша жертва була недаремно. Вона додає сил, наснаги, жаги до боротьби, мотивації до життя, у моменти, коли, буває, сидиш в окопі і руки опускаються, коли, здається, не хочеш вже нічого. А починаєш згадувати полеглих побратимів – і ніби відразу оживаєш. Наші Герої не вмирають, вони допомагають і захищають нас зверху», – прощався з Дмитром військовий побратим.
Герої не вмирають!
Віра ВЛАСЮК
