Напередодні професійного свята – Дня працівника соціальної сфери (у першу неділю листопада) – вітання приймали соціальні працівники Новороздільської громади. Люди, які обрали для себе справою життя особливу місію – допомагати соціально незахищеним верствам населення, долати кризові ситуації та опікуватися всіма, хто змушений був лишити рідні домівки, рятуючись від війни.
З нагоди професійного свята подяками Новороздільської міської ради відзначено кращих соціальних працівників нашої громади.
Окрім того, Управління соціального захисту м. Новий Розділ цьогоріч мало кругленьку дату – 20 років.
Як і чим жило Управління усі ці роки, які пріоритети ставило в роботі, мали цікаву і довгу розмову з одним з перших працівників і з незмінним керівником усі ці роки Галиною КАЛІНЧУК.
Зазначимо, що система соціального захисту у Новороздільській громаді охоплює всі основні групи населення – від новонароджених до осіб похилого віку, а також осіб з особливими потребами. Соціальне обслуговування мешканців громади здійснює орган системи соціальної політики – Управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради та та міський центр зайнятості.
Практично окремі відділи, з яких з часом сформувалося повноцінне Управління соцзахисту, працюють у нашому місті з 1995 року. У травні 1995 року при Новороздільській міській раді створено відділ субсидій, який займав приміщення, де нині розташовано відділ з питань надзвичайних ситуацій, правоохоронної та оборонно-мобілізаційної роботи. Постановою КМУ від 21 жовтня 1995 року №848 було визначено «Порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива». При міській раді було створено відділ субсидій в кількості 3-х чоловік, виділено маленьку кімнатку, папір, ручки і документи для вивчення нового виду допомоги. Як тільки тоді не називали – і «відділ суптисій», і «відділ суптидій»…
Особливо нелегким видався 1996 рік, пригадує Галина Анатоліївна: січень місяць, різке підняття тарифів на житлово-комунальні послуги, і, як наслідок, масове звернення громадян за отриманням субсидій. Черги займались з 5 год. ранку, допомогу щодо прийому документів надавали і працівники садочків, і працівники ЖЕКу. Нарахування проводилось на калькуляторі, останній тиждень місяця – звітний, оскільки всі відомості також писались від руки. І от тоді я, за фахом математик-програміст, зрозуміла, що єдиний вихід із цієї непростої ситуації – коли справ ставало все більше, архів переповнювався – застосування комп’ютерів. У липні 1997 року перші 2 новенькі комп’ютери з’явились у відділі субсидій. Перша програма для нарахування субсидій була написана разом зі спеціалістами відділу субсидій Залізничного району м. Львова, оскільки загальнодержавного програмного забезпечення на той час ще не було.
Першим, у травні 1995 року, прийняли на роботу Олега Романдаша, у червні прийшли ще працівники – Галина Калінчук, Анна Рюміна, Тетяна Слюсарчук. У 1996 році приступили до роботи у новоствореному відділі Марія Волянська, Галина Леевицька, Леся Ганущак, Анна Білоус, Леся Федак, Леся Б’єга, у 1998 – Оля Почверук, у 1999 році – Іра Данилів. Більшість з них і донині працюють в соцзахисті. У 2003 році, коли місто отримало статус міста обласного значення, створено Управління соціального захисту Нового Роздолу. 27 жовтня призначено начальником управління Галину Калінчук.
Багаторічний керівник Управління, ініціатор багатьох досягнень у сфері соціального обслуговування мешканців міста Галина Анатоліївна – жінка з математичним складом розуму та душею романтика – у ході інтерв’ю видала нам повну історію становлення Управління і перелічила детально усі надавані послуги, оповіла про зміни в законодавстві і прорекламувала нові й цікаві послуги, які тут можна отримати.
За роки діяльності Управління змінило 7 приміщень. Перше – у міській раді. Потім замешкали у колишньому гуртожитку по вул. Довженка, 6. Згодом переїхали у будівлю, де розташовано управління БУ-62. А тоді – у приміщення початкової школи гімназії, де переселялися тричі: у перший під’їзд будівлі, тоді у другий під’їзд (де нині мешкає Центр «Тавор»)– спочатку на першому поверсі, потім – на другому поверсі. І вже з березня 2010 року – у теперішній будівлі по вул. Чорновола, 7. Так, перші роки займали лише перший поверх і частинку другого, зверху не було вікон і дверей, замерзали батареї, але з часом Управління набуло нинішнього вигляду.
Тоді це, пригадують мешканці, був розбитий знищений гуртожиток, без вікон, дверей, без тепла чи будь-яких комунікацій. І вдалося його «відродити» завдяки проєктам, у яких активно брало участь Управління соцзахисту. Це був перший проєкт, свого роду перша спроба, дуже вдала, до речі, і перше випробування своїх сил і можливостей. «Проект удосконалення системи соціальної допомоги», який стартував у 2009 році, фінансував Єропейський союз, який і виділяв кошти на ремонт і розвиток соцзахисту (було придбано меблі та офісну техніку). На той час то було 650 тис грн.
«Вдячна, як завше, своєму колективу і міському голові Володимиру Тузу, які повірили і підтримали. Бо тоді дууже сумнівалися у можливості втілити в життя цей проєкт, дивлячись на цю розбиту будівлю, – ділиться спогадами Галина Калінчук. – Але інших приміщень на балансі міської ради не було».
Це був перший закордонний проект, який багато дечого навчив і навіть змусив змінити погляд на саму систему роботи. Приміром, іноземці, переглянувши креслення майбутніх приміщень, чітко обумовили, що дадуть кошти на всі кабінети, крім кабінету начальника і бухгалтерії. Ці два вони відкинули категорично, аргументувавши тим, що роблять все для людей, а ці два кабінети люди не відвідують. «Уявіть моє здивування. Моя робота, керівника, на той час оцінювалася по кількості прийнятих громадян. У нас же люди вважають, що найкращу консультацію дасть тільки керівник. А інвестори сказали: якщо хороший керівник, то до нього люди не повинні йти. Керівник у їх розумінні найперше це господарник – він має створити умови і для працівників і для відвідувачів. Довго я роздумувала, сперечалася з ними, розмірковувала і переламувала себе. Але це мене навчило, це стало поштовхом. І зараз я розумію – це справді так працює. Зараз люди приходять в управління соцзахисту і коли йду коридором – вони навіть не знають, що я керівник. Генрі Форд свого часу яким чином перевіряв роботу фірм? Без попередження відправляв керівників на 10 днів на відпочинок і спостерігав. Якщо філіал працює без керівника добре – значить, керівник справився і організував роботу правильно».
* * *
Управління соцзахисту у нас свого роду спеціалізується на проєктах.
Другим проєкт був ініційований М. Нікітіним – створено Новороздільський центр соціальної реабілітації для дітей-інвалідів.
Потім Г. Калінчук загорілася ідеєю створити у Новому Роздолі «Соляну кімнату», адже коли діти були малі і часто хворіли, чула від лікарів про її результативність і природну безпечність. Це був складний проєкт, але досягли цілі.
Опісля вирішили, що можуть надавати і інші медичні послуги. На виконання “Програми розширення мережі надання соціальних послуг» Новороздільський територіальний центр соціального обслуговування облаштував соляну кімнату, кімнату аромотерапії, тренажерний зал, тут працює масажний кабінет з електромасажерами для масажу ніг, шиї та хребта, придбано глюкометр для вимірювання рівня цукру у крові, апарат магнітотерапії «Олімп», інгалятор. Практично повний спектр послуг, які надаються у численних санаторіях України – поряд, у нашому місті, і значно дешевше. Одиноким громадянам також надаються послуги перукаря, лікаря, швеї.
Новороздільський територіальний центр соціального обслуговування – окрема юридична особа, але ми з першого дня підтримуємо один одного, бо обслуговуємо майже тих самих людей. Люди приходять на консультацію, отримати спілкування, а заодно і послуги – соляна кімната, масажери, тренажери тощо. Терцентр також переселився у нове приміщення на Чорновола, 7.
Після початку російсько-української війни, АТО шукали проєкти, де був би психолог. У 2019 році з метою реалізації заходів щодо підтримки реінтеграції ветеранів АТО та їх сімей, згуртування громади міста Нового Роздолу, Управління соціального захисту населення Новороздільської міської ради подало заявку на участь у конкурсі проєктів, оголошених МОМ (міжнародна організація з міграції), що фінансувався коштами Європейського Союзу, та отримало грант 350 тис грн. для реалізації проєкту «Облаштування кімнати сенсорної інтеграції». За кошти міського бюджету відремонтовано приміщення та встановлено необхідне обладнання. В рамках проєкту з учасниками АТО та їх сім’ями, особами з інвалідністю та членами громади працювала психолог, яка проводила індивідуальні зустрічі та організовувала цікаві тренінги. Для учасників АТО та їх сімей було організовано поїздки на відпочинок в Косино, на військову прощу в Зарваницю, Архикатедральний собор святого Юра, в Домажир. Діти учасників АТО відвідали резиденцію св. Миколая в с Пісочна, океанаріум у м Львові, зоопарк. Ці епізоди відіграли велику роль, коли сім’ями, коли разом військові знайомляться у неофіційній обстановці, здружуються. «Вони приходили до нас як додому. Іі це найвища оцінка проекту та його результативності».
Уже у ході впровадження проекту зрозуміли, що має бути окрема кімната для дітей військовослужбовців. У квітні 2020 році проєкт «Облаштування дитячої ігрової кімнати «Планета мрій»», поданий для участі в конкурсі проєктів , оголошених МОМ, що фінансувався Європейським Союзом, був визнаний переможцем та отримав грант в сумі 300 тис грн. так і організували відпочинкову кімнату для дітей, з сенсорною кабіною, з лабіринтом.
У липні 2020 року проєкт « Соціально-психологічна реабілітація учасників АТО – шлях до зцілення» переміг у конкурсі, оголошеному Департаментом соціального захисту населення ЛОДА. Завдяки отриманому гранту – 35 тис. грн мали можливість оплачувати послуги психолога у 2020 році для учасників АТО та їх сімей.
В рамках проєкту для дружин військових було організовано семінар-відпочинок «Бути жінкою», для учасників АТО – Хресну дорогу військового: похід пам’ятними місцями УПА з о. Іваном Рибко.
28 січня 2022 р. урочисто відкрили Денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства, з кризовою кімнатою. Це місце, де цілодобово, до 10 днів включно, можуть перебувати до 10 осіб, які зазнали різних форм насильства. Мова йде про жінок та дітей: тут вони знайдуть прихисток, сховаються від кривдника, отримають психологічну, соціальну та правову допомогу від кваліфікованих спеціалістів. За цей час жінки зможуть, так би мовити, перезавантажитися, по-іншому глянути на складну життєву ситуацію – і зробити відповідні кроки до подальших позитивних змін у своєму житті. Місяці роботи в шаленому темпі, поїздки, зустрічі, кошториси, експертизи та ПКД, рекомендаційні та гарантійні листи, інформаційні довідки, а ще постійне емоційне піднесення, іноді на грані виснаження, тривога і мрії – усе це передувало цій гарній новині. “Мрії здійснюються! Розслаблятись не маємо права. Обов’язково зробимо! І зробимо крутезно! Інакше ми просто не вміємо” – емоційно прокоментувала приємну новину начальник Управління соціального захисту Новороздільської міської ради Галина Калінчук, автор проєкту, його ідейний натхненник і сумлінний виконавець (адже бачимо результати втілення в життя її попередніх задумів).
Завдяки проєкту, який фінансувався Угорщиною, відкрили кімнату поруч з дитячою ігровою, де діти можуть почаювати, поспілкуватися, де неодноразово проводяться майстер-класи.
Наразі у дії ще один проєкт – за фінансування Німеччини від МОМ, для установ, які працюють з військовими. Це має бути облаштування туалетів на 2 і 3 поверхах та кімнати-кухні. Закупівля здійснена, обладнання вже надійшло – це і кавовий апарат, плитка, витяжка, холодильник, крани. Трохи затримка наразі з ремонтними роботами.
І ще один мега-проєкт – парк «Єднання». Управління соціального захисту вийшло за межі свого приміщення. Але ідея крутезна! І вона уже реалізовується. Активно залучені чи не усі структури міста – Новороздільська міська рада, комунальні установи. КП РЖС та ДП “Благоустрій” виконують багато робіт, міський голова Ярина Яценко дієво підтримує проєкт і вносить власні творчі ідеї щодо бачення структури парку. Ідей настільки багато, що сквер виявився замалим!
Уже встановили дитячий майданчик, поряд з тим, що там розташований, – але цей більш спортивний, сучасний, з креативними мотузковими лазанками.
Встановлять стаціонарні мольберти, які взялися виготовляти учні Новороздільського професійного ліцею.
Висадять велику голубу ялину. Інвестор привезе вуличні стаціонарні музичні інструменти.
Уже прибули лавочки і вуличні світильники. Треба лишень їх встановити.
Архітектор Володимир Дейнега взявся створювати фотозону, втілюючи давню ідею Г. Калінчук – символічна молекула з написом «Новий Розділ місто народжене сіркою».
«Вважаю, це буде бренд міста – молекула, яка складається з атомів. Символіка у тому, що атоми – це ніби жителі міста, між якими є зв’язок. І чим міцніший цей зв’язок, тим міцніша ця молекула – наше місто. Я люблю рідне місто, і хочу, щоб ним гордилися і захоплювалися усі. Адже у нас така красива природа, а ще докласти бажання в творити тут красу – і цінність Нового Роздолу неперевершена», – ділиться сокровенним Галина Анатоліївна.
Майже 15 проєктів зреалізовано чи на стадії виконання. Тож цікавимося:
– А який наступний?
- А далі треба, щоб була Перемога! Найважливіший проєкт для всіх, – навіть не задумується Галина Калінчук. – Бо коли вислуховуєш людей, їх проблеми, а родичів загиблих, поранених! Пережити ті ситуації з ними, переболіти – це надзвичайно складно.
- Ви ставили цілі. На скільки відсотків, вважаєте, вдалося їх досягти? Зреалізувати?
- А тут нема обмежень. Ніби горизонт, здається, дійшов краю, аж глянь – він знову відсунувся. Мені здається, що все, що ми зробили, то вже вчорашній день. Так, створили комфортні умови. Всі звикли. Це вже не досягнення. Треба йти далі.
Є мрія, може, для когось видасться навіть смішна: колись бачила музей сучасний комп’ютерної лазерної техніки – кімната, яка видається безкінечною, рухомі картини, віртуальний світ, коли на стінах виростають квіти. Це дуже цікаво. От якби у нас на 5 поверсі був такий! Багато ідей черпаю у спілкуванні, особливо з молодими людьми. Іноді послухаєш пропозицію, абсурд, спершу сприймаєш, а потім обмірковуєш – а чом би й ні! Цікава ж ідея. Будинок наш зовні непривабливий, треба класний сучасний фасад. Або ще не раз обговорювали тему облаштування на даху свого роду відпочинкової зони, міні-саду, якось так. Але спочатку – Перемога!
- Проєкти – що вони вам дають, окрім, звісно поповнень матеріальних, ремонтів, облаштувань приміщень?
- Робота – це моє життя. Після різних складних розмов, проблем переключаєшся на проект – і радієш. Це ж найцперше робиться, вважаю, для наших людей, для мешканців громади, для дітей. Наші діти мають право мати дитинство, мати свято, яке у них забрала війна. І якщо інвестор дає кошти на облаштування кімнати, чи парку, який також для дітей, то чому не брати ці кошти? Це ж і для дітей, у кого батьки воюють, і воюють за свою сім’ю, за своїх дітей. От і ми маємо робити все для дітей.
- Проєкти подає…
- Усі проекти подає ініціативна група, до якої входять окрім працівників управління соцзахисту і особи з числа внутрішньо переміщених, і військовослужбовці, мешканці міста. Є команда, з якою можна і хочеться працювати, на кого можна покластися. І це важливо.
Коли було перше засідання ініціативної групи по облаштуванню парку «Єднання», були присутні і люди з числа ВПО, які замешкали в Новому Роздолі. Приємно було почути, що вони вдячні громаді, яка так належно їх прийняла, і їх слова – «ми хочемо щось залишити вашій громаді від нас», тому й активно взялися допомагати. У нас багато людей, переселених з Харкова, з Херсона, з великих міст, де набагато більше можливостей для їх дітей. От Таня, яка приїхала з двома дітьми. Було важко, бо син у рідному місті займався футболом і не міг себе знайти, бо в дорослу команду ще не приймали, а для дитячої уже замалий. Зараз він уже грає у дорослій команді, до речі. Але найбільше, що його зворушило – це знайомство з Богданом Іваницьким. Діти захоплюються ним і його заняттями з екстремальних видів відпочинку. Отож і в цьому проєкті по парку «Єднання» ми закупили обладнання для дітей для лазання по деревах, тобто там слід було придбати мотузки, карабіни, страхувальні системи тощо.
- Галино Анатоліївно, які послуги ще надає Управління соцзахисту?
- Наші послуги відповідають часу. Кожного разу акцент на щось нове. Починали із субсидій. Коли зросла інфляція, пішло тотальне подорожчання, впали доходи, основну увагу переключили на пільги. Згодом акцентували увагу на заборгованості по зарплаті – щодня статистика, контроль, комісії. З початку війни основні проблеми – військовослужбовці, нові допомоги: відразу нових 12 видів допомог додали, серед яких виплати пораненим, загиблим, членам їх сімей, пам’ятники тощо. Тепер багато уваги і людям з числа внутрішньопереміщених. Робота з людьми різних соціально вразливих груп – з внутрішньо переміщеними особами, з учасниками бойових дій та членами їх сімей, з багатодітними, з сім’ями, котрі опинилися у складних життєвих ситуаціях тощо – зараз це основний масив діяльності соцзахисту.
- На завершення, як звично, головне – колектив Управління соцзахисту.
- Так, це головне. У нас кожен працівник – просто шедевр! Вони всі талановиті,і не тільки в професійній сфері, творчі, креативні, активні. Ми як сім’я за стільки літ і дуже відчуваємо, коли когось нема. Завжди приходять на допомогу один одному, прислухаються, радяться.
- Я щаслива тим, що можу втілити в життя мої плани – насамперед, наголошую, завдяки чудовому колективу справжніх фахівців, професіоналів своєї справи. Ми завжди підтримуємо і допомагаємо один одному. Ми вміємо працювати та відпочивати разом.
Наш колектив – це головне надбання і досягнення Управління соцзахисту.
* * *
Зараз в Управління соціального захисту є 16 працівників, у територіальному центрі –
27. Колектив дружній. Який вміє результативно працювати і креативно відпочивати.
Спільні екскурсії, поїздки, традиційно в театри, творчі вечори з елементами театралізованих постанов та власними сценаріями. Така атмосфера творить дружбу, а не офісну виваженість. Навіть робочі наради нетрадиційні – зранку рандомно зустрічаються в одному з кабінетів і обговорюють день минулий та плани на день прийдешній.
Тож нових задумів та проєктів, думаємо, не доведеться довго чекати. Лиш би пошвидше – Перемога!
