За плечима Ігоря Сагайдака, фахівця з питань цивільного захисту філії «Нафтогаз Тепло» – не лише строкова служба, а й реальний бойовий досвід. Одразу після повномасштабного вторгнення він вступив до лав ЗСУ, щоб захищати батьківщину .
«Новина про війну застала мене на батьківщині – хуторі Верболаз на Прикарпатті, – пригадує Ігор. – 28 лютого я вже був у Миколаївському військкоматі Львівщини, а за два дні нас відправили на Яворівщину на навчання. 11 квітня, пройшовши доукомплектування, ми вже були на Донеччині».
Зі строкової служби Ігор Сагайдак мав звання старшини, тому його одразу призначили головним сержантом у механізований батальйон. Проте через брак кадрів півроку виконував і обов’язки старшини, і заступника командира батальйону з матеріального забезпечення. Безпосередньо брав участь у бойових діях у Бахмуті.
«Війна, особливо бойові дії – надзвичайно важка робота. Ціна помилки – життя чиїхось батьків і синів. Велика подяка нашим воїнам за подвиг, який вони здійснюють кожен день», – говорить Ігор.
«Після пережитого та побаченого розумієш, що найбільше щастя – те, що сьогодні ти живий, здоровий, можеш спілкуватися з рідними, друзями. За завтра не думаєш, завтра буде завтра. Розумієш, що для тих, хто на фронті, завтра може не бути», – говорить Ігор Сагайдак, знаний новорозділець, колишній керівник КП “Розділжитлосервіс”, колишній сержант ЗСУ. Ігор вступив до лав Збройних Сил на початку повномасштабного вторгнення, пройшов підготовку, брав участь у бойових діях у Бахмуті, але через погіршення стану здоров’я змушений був звільнитися.
«Коли запитують, що спонукало мене стати на захист Батьківщини, найбільш доречна відповідь – це обов’язок. Зі мною у військкоматі й на службі були хлопці, які повернулися з-за кордону: Франції, Польщі, Словаччини, інших країн, щоб боронити свої сім’ї, свої життєві переконання, принципи, свою державу», – каже Ігор.
Дякуємо Ігорю та всім захисникам і захисницям, котрі боронили та боронять нас на фронті!
