«Чому назвав мера «істотою»? Господь казав: «Я є істота…»

Як підприємці з Нового Роздолу, які називають себе журналістами, тероризують місцеву владу

Боюсь помилитися, але головною темою розмов жителів 38-тисячного міста Нового Роздолу нині є не ціни, не погода і навіть не події на фронті. А «війна» місцева. Ледь не на кож­ному кроці тут чуєш про те, що «голова міської ради Яценко вдарила журналіста». Люди переглядають в Інтернеті відео, на якому жінка нервово кидає ручку, телефон, зривається з-за столу і намагається дати ляпаса інтелігентному з ви­гляду (в окулярах і з «професорською» борідкою) чоловікові у червоній куртці. Та й «вестерний» заголовок цього сюжету інтригує: «Яценко перша кров». То що такого коїться у Новому Роздолі? Із резонансним конфліктом розбирався кореспон­дент «Високого Замку».

«Нас попереджали: беріть із собою таблетки…»

Ми вислухали всі сторони ін­циденту, поговорили з очевид­цями, дали слово експертам.

Ось що пояснила голова Но­вороздільської територіаль­ної громади Ярина Яценко:

— 17 жовтня відбулося черго­ве засідання виконкому міської ради. Про його проведення, по­рядок денний на сайті ради було повідомлено за тиждень.

Традиційно розпочинаємо роботу з публічної частини, де обговорюємо, для прикладу, пи­тання бюджету, реалізації про­грам, початку опалювального сезону, приватизації квартир… У порядку денному бувають і «чутливі» питання: про опіку над дітьми, неповносправними, про надання одноразової допомо­ги тим, хто її потребує, пере­важно — хворим, про позбав­лення батьківських прав. На жовтневому засіданні розгляда­ли питання усиновлювача, щодо якого відкрито кримінальне про­вадження (його звинувачували у домаганні до своїх неповно­літніх дітей). Тобто йдеться про персональні дані, які не можна розголошувати третім особам. Коли беремо відповідні заяви у людей, вони дають згоду на збір, обробку, але не на поши­рення персональних даних. Про це повідомляємо всіх присут­ніх на виконкомі, перед розгля­дом делікатних питань сторон­ніх просимо покинути зал.

Того разу перед початком засідання до нас, назвавшись журналістом, вкотре прийшов зі своїм оператором і кількома камерами керівник громадської організації «Інформаційна аген­ція «Інфоскоп» Ярослав Путас. Вимагав надати порядок ден­ний і всі проєкти рішень. Я ска­зала йому про певні обмеження. Зрештою, доручила керуючому справами підготувати для цьо­го прохача документи зі знеосо­бленими даними…

Почалася перепалка. Пан Пу­тас вимагав повний документ. Я цитувала законодавство, на під­ставі чого він не може проси­ти про це. Путас розмахував ру­ками, дуже близько підходив до мене. Потім почав мене обража­ти, принижувати. Однією з його фраз була: «Подивіться всі: ця істота не дає мені документів!». І я не стрималася… Зреагувала не на конкретне слово, а на за­гальну ситуацію. Такі сцени, як того дня, тривають багато міся­ців. Це була спланована акція. Нас намагалися спровокувати. За кілька днів до засідання опе­ратор «Інфоскопу» попереджав двох членів виконкому: беріть із собою таблетки…

Журналісти мають з повагою, а не зверхньо ставитися до ін­ших, бути неупередженими, до­тримуватися професійних стан­дартів і етики. Нічого цього у роботі пана Путаса і його ко­лег немає. Якщо подивитися на ролики «Інфоскопу» в Ютубі, ін­формацію там подають одно­боко, маніпулюють нею. Людей обзивають, дають їм клички. От приклад. У місті висаджували дерева. Замість того, щоб на­лежно представити керівника комунального підприємства, на­звали його Миколою Пипкою…

Можна говорити про інфор­маційний булінг, тиск представ­ників «Інфоскопу» на працівників міської ради. Торік від цих жур­налістів надійшло понад 300 за­питів на публічну інформацію, цього року — понад 500. Запити надсилають, швидше за все, не з метою отримання інформації. Бо коли у міськраді призначали час для ознайомлення з доку­ментами, у половині випадків ці журналісти не з’являлися. Всу­переч закону вони не оплачують за підготовлену інформацію, об­сяг якої перевищує 10 сторінок. У 2022 році Ярославу Путасу було виставлено 16 таких рахун­ків, члену його організації Ігорю Мацкулі – два. Жодного з них не оплачено. У цьому році із двох таких рахунків пан Путас опла­тив один, а очолювана ним ГО «Інфоскоп» — лише чотири із 17.

Спостерігається дубляж кло­потань. Скажімо, запит робить пан Путас, потім запит такого ж змісту надає представник «Ін­фоскопу» Мацкула, згодом — ще хтось із цієї організації. На кожен їхній запит, витрачаючи хмару часу, змушені відповіда­ти — бо так каже закон. Части­ну інформації їм надаємо, у де­яких випадках відмовляємо, бо йдеться про те, що не підлягає розголошенню. Наприклад, нас запитували про об’єкти критич­ної інфраструктури, про броню­вання військовозобов’язаних, програми, які у своїй роботі ви­користовують виконавчі органи та інше. Ми навіть зверталися в СБУ, щоб перевірити, для чого у час війни збирати таку інфор­мацію.

Люди, які називають себе журналістами, були депутата­ми, мають свій бізнес у місті, фермерське господарство, ве­дуть різні справи. Щоправда, не завжди сумлінно. Для прикла­ду, взяли в оренду комунальне приміщення, користуються ним — але жодного разу не заплати­ли за це у міський бюджет. На ін­шій території, якою вони корис­туються, до речі, було вилучено незаконну заправку. Водночас жодних перешкод у веденні їх­нього бізнесу міська рада не чи­нить. Вони хотіли викупити зе­мельну ділянку — ми затвердили їм ціну, чекаємо, коли куплять цю ділянку.

Із незаконними діями цих осіб боролися попередні голо­ви міста, вигравали у них судо­ві позови про захист честі і гід­ності, ці особи зобов’язані були дати спростування…

У нас кричуща ситуація із мобілізацією. Територіаль­ний центр комплектації і соці­альної підтримки серед інших вручав повістки і представни­кам «Інфоскопу», але вони не з’являлися у ТЦК. Відмовили­ся від проходження медогля­ду. У зв’язку з цим відкрито кри­мінальні провадження. Від них звучали заяви про «незаконну війну», «ми — громадяни світу». Мене вразило відео у Тік-Току, зняте представником «Інфоско­пу», який ігнорує повістки. Воно було підписано так: «Комнатные рембо ТЦК раздают повест­ки». А людина, яка законно роз­давала ці повістки, перебуває на контракті у ЗСУ із 2018 року. Вона стримувала ворога під Ма­лином, на Запоріжжі. Мала де­кілька контузій, була поране­на, а тепер через стан здоров’я працює у ТЦК. Не комісувалася з армії…

Представники «Інфоскопу» виводять людей на емоції, на­магаються спровокувати їх. Розповідають, що робили б, аби не йти в армію. Вважаю це під­ривом обороноздатності країни.

17 жовтня засідання нашо­го виконкому так і не відбулося, його було зірвано. Я пережила стрес. Сама не є гіпертоніком, у мене завжди понижений тиск. А після «спілкування» з Ярос­лавом Путасом він зашкалю­вав, показував понад 180. Мені стало зле, викликали «швидку», потрапила до лікарні. За моєю заявою у поліції відкрито кримі­нальне провадження про хулі­ганство.

У нас були випадки, коли представники «Інфоскопу» від­мовлялися покинути засідання, де розглядали закриті питання. Щоб не розвивати конфлікт, ви­ходили всі члени виконкому.

Чи мала я намір побити жур­наліста? Звичайно, ні. Але то був випадок, коли чаша терпіння пе­реповнилася, коли хамство пе­рейшло межі. Хотіла захисти­ти себе як жінку, перед очима якої розмахують руками. За­хиститися як посадова особа, якій не дають розпочати робо­ту державного органу. Якби таке сталося вперше — моя реакція, можливо, була б іншою. Але так триває постійно. Через зрив за­сідань від весни ми викликаємо поліцію.

«Де вони взяли ті журналістські посвідчення?»

Про «НП» на резонансному засіданні висловилися інші чле­ни виконкому.

Анатолій МЕЛЬНІКОВ, ке­руючий справами:

— Під час самого інциденту мене не було у залі: на прохан­ня голови пішов готувати до­кументи зі знеособленими да­ними — без прізвищ, імен, по батькові. Бо ми не уповноважені їх оприлюднювати. Навіть коли одна стороння людина отрима­ла б персональні дані без зго­ди їхнього власника, це вже по­рушення закону! Є відповідна стаття про недоторканність при­ватного життя. Тому, хто неза­конно розповсюдив персональ­ні дані про людину, загрожує кримінальна відповідальність.

Михайло ГУЛІЙ, перший заступник міського голови:

— Того дня Ярослав Путас по­стійно провокував. Весь час ка­зав: ми вас викриємо, то не так ви робите, то не те ви робите… Ярина Володимирівна сиділа на своєму місці, він над нею стояв. Це тривало хвилин 20, прини­жував її як людину — в Ютубі по­казано лише шматок інциденту. Потім сказав: ти — істота, ти від­повіси!

Цинізм представників «Ін­фоскопу» проявився і після того, як у Володимирівни стався нервовий зрив і до неї викликали «швидку». Медики піднялися у кабінет голови, щоб надати їй допомогу. Я виходжу з кабіне­ту — може, жінці будуть робити укол. У цей час з камерою туди вриваються представники «Ін­фоскопу». Кажу: «Що ви будете знімати? — як її оголюють, дають укол?». У відповідь: «Ви пере­шкоджаєте журналістській ді­яльності!». А потім написали за­яву, що я їх побив…

Наступного дня ми таки про­вели виконком. А потім — сесію. Представники «Інфоскопу» зно­ву прийшли з камерами. Запи­тують у секретаря міськради: чи готова очолити місто, якщо міський голова зляже?

Ці люди не вперше зрива­ють роботу виконкому. Теле­фонуємо у поліцію — і вони те­лефонують туди та кажуть про перешкоджання журналістській діяльності. А ми констатуємо факт, що вони зловживають сво­їм статусом.

Наскільки мені відомо, па­нам Путасу і Мацкулі вруча­ли повістки, але вони у ТЦК не з’являлися. Був конфлікт. Мац­кула наїхав машиною на ногу військовому. На адресу поліції ТЦК скерував прохання про си­ловий привід. Поліція викону­вала його. І тут знову — камери, зйомки, крики.

Ольга ШЕЛУДЬКО, заступ­ник головного лікаря Ново­роздільської міської лікарні:

— Коли на виконкомі доходить до блоку конфіденційних пи­тань, завжди з’являються пани Путас і Мацкула. Мовляв, чому розгляд закритий? Голова, за­ступник сотні разів їм поясню­ють, що це — не публічна інфор­мація, що її охороняє закон. Не хочуть чути. Вони хочуть скан­далу. Так було і того разу. Путас провокував голову. Ярина Воло­димирівна сидить у кріслі, а він ходить ззаду. Щоб щось відпові­сти, їй треба повертатися назад і голову піднімати.

Голова каже керуючому спра­вами роздрукувати проєкт рі­шень без закритих даних. А Пу­тас далі чіпляється. Голова до нього: «Вийдіть з приміщення!». А Путас тоді до свого операто­ра: «Славік, знімай, бо ця істо­та…» — і пальцем прямо в лице, ледь не в око… Після цих слів Ярина Володимирівна штовхну­ла його у плече, намагалася різ­ко випровадити. А Путас: «О, тут б’ють журналістів!».

Як лікар-терапевт помітила, що у міського голови руки трем­тіли, лице змінилося, зеленіє – ознаки нервового зриву. Пі­дійшла: «Може, дати води?». А вона: «Вийдіть зі мною, бо мені щось зле». Піднялися в кабі­нет. Я взяла її руку, щоб помі­ряти пульс — 120 за норми до 76. Ніхто не мав заспокійливих крапель, таблеток. Я викликала «швидку»…

Не знаю, чи знайдеться хто у місті, хто скаже про цих людей позитивне слово. Де вони взя­ли ті журналістські посвідчення? Хто їм їх видав?

Лідія ГОВДУН, завідувачка дитсадка у с. Березині:

— Так тиснути на голову — і ма­шина не витримала б…

«Я маю подивитися, з ким ця влада спить…»

Кореспондент «Високого Замку» хотів вислухати і керів­ника ГО «ІА «Інфоскоп» Яросла­ва Путаса, на Ютуб-каналі якої розміщено сюжети про «крива­ві» події у міськраді. Судячи із заяв пана Путаса, він — постраж­далий. Його «били», йому «пере­шкоджали». У таких випадках жертва має бути зацікавлена у широкому роз­голосі. Тому здивувало, що пропози­цію почути з його уст деталі інциденту Ярослав Любомирович сприйняв без ентузіазму. Висловив застереження. Зокрема попросив, щоб перед розмо­вою я скинув якісь свої публікації, аби він міг переконатися у моєму «світо­глядному баченні». Для чогось натякав на наших спільних знайомих у Новому Роздолі…

Після моїх зауважень про відхилен­ня від теми таки домовилися про зу­стріч. Та коли приїхав і зателефонував пану Ярославу, він сказав, що у Новому Роздолі його… немає. Мовляв, я з ним не домовлявся. І додав: «Бігме Боже, я би з радістю з вами перетнувся…»

Тоді запропонував пану Путасу по­спілкуватися у телефонному режимі. Він погодився. Ось дещо занотованого із цієї розмови…

«Я за освітою — історик, юрист і дер­жавний управлінець. Мені 50 „з копій­ками“ років. У тому житті знаю все, що треба знати і що не треба. Інформа­ційна агенція „Інфоскоп“ створена для того, щоб боротися з корупцією. Вона не для того, щоб владу причісувати за шерстю, а навпаки — щоб робити це проти шерсті. За життя цієї агенції зро­блено десь тисячу „з копійками“ запи­тів. А все через те, що Новороздільська міська рада не має відображення своєї діяльності ні через засоби масової ін­формації, ні через свій інформаційний ресурс. Його немає взагалі у принци­пі. Маючи певні знання в юриспруден­ції, завжди звертаюся по документ. Не прошу пояснень. Цей документ я сам проаналізую і віддам людям, щоб вони подивилися. Це основне завдання ме­діа…».

Запитав пана Путаса, чому він пока­зав урізане відео конфлікту, через що у глядача може скластися хибне уявлен­ня. На це почули, що «Інфоскоп» пока­зав поки що тизер (на зразок анонсу):

— Ми покажемо і повне відео. Там ні­чого не було крамольного…

Далі між нами відбувся такий діалог:

— Члени виконкому кажуть, що ви образили міського голову словом «істота».

— А ви знаєте, що таке «істота»? Істо­та — це класний термін. Істотність важ­лива. Я коли в суді виступаю, то кажу: істотні факти.

— А коли ви жінку називаєте «істо­тою»…

— Так-так, вона — істота. Звернімося до стовпа української літератури — Лесі Українки. Істота — людина!

— Якби у вас чи у ваших близьких тицьнули пальцем і сказали: «Ти — істота!». Як би на це зреагували?

— Класно! Тому що Творець, Господь казав: «Я — є Істота…»

— Не відчуваєте, що виявили за­багато емоцій? Журналісти мають бути стриманими…

— …Я маю зайти подивитися, що їсть ця влада. Як вона спить? Як вона вдяга­ється? З ким вона спить?

— Журналісти повинні з повагою ставитися до приватного життя…

— Влада — це пес, який має мене й інших обслуговувати, пильнувати. Якщо вона цього не робить, то не вико­нує своєї функції. Журналіст — четверта влада, яка має висвітлювати ті речі, які утаює та сама влада про себе…

Ярослав Путас заперечив закон­ність закритих засідань, на яких роз­глядають чутливі питання.

— Заїдьте у місто Миколаїв і запитай­те, чи існує закрите засідання? Звер­ніться до пана Садового і запитайте, чи існують у нього закриті засідання? Він вам ніколи не скаже цього. Бо це му­дрий чоловік. Він не конфліктує з жур­налістами. Він не б’є журналістів…

— Я дивився ваш сюжет із міськради. Стукаєте у зачинені двері і ка­жете у камеру: «Оце така у нас вла­да, таку владу треба посилати вслід за російським кораблем…»

— Абсолютно правильно!.. Чому я сказав ці речі? Тому, що бачу відповідну марку, написи на автомобілях…

«Почувалися такими собі князьками…»

Це були погляди на конфлікт «по обидва боки барикад». А тепер мої за­уваги. Дозволю собі багато в чому не погодитися з паном Путасом. Жур­наліст має подавати інформацію все­бічно, збалансовано, неупередже­но, представляти різні точки зору, і обов’язково — думку того, кого крити­кує. Минає місяць з часу конфлікту у Новороздільській міськраді, а «Інфос­коп», попри обіцянки, так і не виклав повного запису, вирізав зі свого сюже­ту епізод, де пан Путас обзиває мера «істотою». Якщо б це було, люди зро­зуміли б, чому пані Яценко штовхнула свого кривдника.

Поліція витребувала у Ярослава Пу­таса повний запис подій на виконкомі, щоб провести психолого-лінгвістичну експертизу матеріалу. А Путас сказав, що цього відео у нього… немає.

Щодо претензій до гласності. Сайт міськради, можливо, і не досконалий, але доволі інформативний, там мож­на знайти найширші новини про робо­ту ради і життя громади. З цього сайту пан Путас міг заздалегідь взяти і поря­док денний. А от згодом вимагати про­єкт рішення із закритого питання, аби віддати людям, «щоб вони подивили­ся» — права він не мав.

Раніше в інших виданнях пан Путас писав статті, через які програвав суди про захист честі і гідності. Цікаво: під час одного із судових засідань Путас заперечував, що є автором оскаржу­ваного матеріалу. Але редактор газети підтвердив, що цей депутат особисто приносив допис у редакцію, і його було зареєстровано…

Кілька років тому за сигналом гро­мадян до Нового Роздолу приїхали тележурналісти програми «ПРАВО­кація», які зафіксували незаконну біз­несову діяльність фірми, до якої мали відношення Ярослав Путас та Ігор Мацкула. Коли журналіст розпитував, на яких підставах здійснюється ця ді­яльність, пан Мацкула лихословив, провокував, обливав репортера пи­вом. Негарно поводився і пан Путас, А нині обидва називають себе журналіс­тами, заявляють про «перешкоджан­ня»…

Колишня ведуча «ПРАВОкації» Га­лина Роспопа згадує кореспонденту «ВЗ»: «Це були, напевно, найбільш зух­валі герої наших програм. Почувалися в районі такими собі князьками, відчу­вали безкарність за свої дії…».

Ярослав Путас — людина не з вулиці. Працював першим заступником голови Старосамбірської райдержадміністра­ції, був депутатом міськради, помічни­ком депутата облради. Тісно співпра­цював з відомим нардепом, очолював спільні комерційні фірми. Тож із набу­тим досвідом мав би діяти виключно у рамках закону…

До слова, про закриті виконкоми, яких не визнає пан Путас. Такі засі­дання проводять у раді міста Дніпра з його прогресивним мером Борисом Філатовим. Такі засідання, розгляда­ючи питання із конфіденційною інфор­мацією, проводять у Луцьку, у сусід­ньому з Новим Роздолом Миколаєві. І у Львівській міськраді. Ми знаємо, що на час розгляду делікатних питань, які стосуються прав людини, такі засідан­ня просять покинути навіть пресслуж­бу ради…

Ну, і про заяву пана Ярослава про те, що журналісти мають знати, «з ким спить влада». Прикро, що ці слова ми почули з уст «історика, юриста, дер­жавного управлінця». Хто-хто, а такі високоосвічені люди мали би знати про захист приватного життя. Журналісти не повинні заглядати під чужу ковдру…

Багато новороздільців, з якими ми розмовляли про діяльність «Інфоско­пу», називають його діяльність про­вокаційною, такою, що безпричинно створює напругу у місті. Виникає логіч­не запитання: кому вигідно у такий не­легкий час створювати хаос у місті?

P. S. 17 листопада відбудеться чер­гове засідання виконкому Новороз­дільської міськради. Сподіваємося, що його не зірвуть, що там не буде чути образ, що на виклик туди не виїжджа­тимуть поліція та «швидка». Що наре­шті гору візьме здоровий глузд.

Коментарі для «ВЗ»

Олександра СЕРБЕНСЬКА, мовознавець, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету ім. І. Франка, академік АН Вищої школи України

— Слово «істота» має у цій ситуації явно негативне зна­чення. Воно не лише негативне, а й образливе для люди­ни — якщо ще й тицяли пальцем, якщо була відповідна ін­тонація. Людина є чутливою, вразливою, як казав Франко — субтельною… Образа позначилася навіть на фізично­му здоров’ї людини. Такий факт свідчить про невихова­ність, про низьку етичну культуру тих, хто відповідно по­водиться. У таких випадках варто звернутися по допомогу до правника. Бо йдеться про моральну шкоду для люди­ни. Бідна жінка…

Андрій МАГЕРА, фахівець у галузі конституційного права, експерт з питань державного управління і місцевого самовря­дування, заслужений юрист України

— Засідання не може бути відкритим, коли там розгля­дають чутливі теми. Наприклад, законом гарантується та­ємниця усиновлення. І за розголошення цієї таємниці будуть відповідати посадові особи, зокрема органи місце­вого самоврядування. Тому виконкоми мають повне право проводити закрите засідання.

Ніде у законах не траплялось такого, шоб представни­кам ЗМІ на їхню вимогу мали надавати проєкти рішень ор­ганів місцевого самоврядування, взагалі будь-які проєкти. Такого права не існує. І не тільки з чутливих питань — будь-який проєкт рішення. Це не є інформація, яка може нада­ватися ЗМІ для ознайомлення. А от саме рішення — так. Вони оприлюднюються у належний спосіб — на сайті від­повідного органу. Або можна просити, щоб у паперовому вигляді його надали. А от проєкти — ні…

Свобода журналістської діяльності теж має певні межі. Це не свавілля, не анархія. Є порядок. Згідно з ним і нада­ється інформація.

Порадив би замість одного засідання виконкому про­водити два. На одному розглядати питання для відкри­того розгляду. А питання для закритого розгляду винести на окреме засідання, зробити його закритим — керуючись тим, що там є питання, які, згідно із Сімейним кодексом, іншими законами України не можуть бути розголошені.

Якщо мова про закрите засідання, то само собою не тільки журналісти — будь-які громадяни, навіть члени те­риторіальної громади — не мають права бути присутніми на ньому, якщо це не стосується безпосередньо їх самих, якщо, скажімо, не виступають усиновителями дитини. Від­мова журналістам у такому випадку не є перешкоджанням їхній професійній діяльності.

— Особа, яка вимагає доступу до закритої інфор­мації, посилається на ч. 2 ст. 25 Закону «Про захист персональних даних», де згадується про права жур­наліста…

— У тому пункті йдеться і про баланс «між правом на по­вагу до особистого життя та правом на свободу виражен­ня поглядів»… Права журналіста закінчуються там, де по­чинаються інтереси інших суб’єктів. Не можна посягати на приватне життя інших осіб. Треба подивитися, чи не­має складу кримінального правопорушення у діях особи, яка такими активними діями намагається з’ясувати оці ас­пекти, зокрема з усиновленням. Це точно не функція жур­наліста — вв’язуватися у ці питання. Це зловживання його статусом. Таємниця особистого життя, у тому числі – чи­новника, теж захищається законом.

Іван ФАРІОН, “Високий Замок”

* * *

Від редакції газети «Вісник Розділля».Пропонована до уваги читачів «ВР» публікація, надрукована 16 листопада у газеті «Високий Замок»,  це вже другий випадок  впродовж місяця, коли львівські журналісти висвітлюють конфлікну ситуацію, що декілька тижнів тому  виникла під час засідання виконавчого комітету Новороздільської міської ради (вперше про цей  резонансний інцидент  йшлося у повідомленні у  львівському  інтернет-виданні “Львівська мануфактура новин” (LMN) . Звісно,  про  вказаний випадок інформувала читачів громади  і «Вісник Розділля» у редакційному матеріалі ( «ВР», №34 (1430) від 27 жовтня 2023р.).

 Зважаючи на те, що  в тексті  журналіста «Високого Замку»  Івана Фаріона найбільш всебічно висвітлено суть конфлікту та подано позиції усіх його учасників та дійових осіб, дотичних до прикрого  випадку, зокрема, міського голови Ярини Яценко та керівника ІА «Інфоскоп» Ярослава Путаса, а також надано коментарі експертів,  редакція вирішила передрукувати вказану публікацію, аби, так би мовити, розставити усі крапки над «і».