Про це – у повідомленні Дмитра Яроша на своїй сторінці у Facebook: www.facebook.com/dyastrub.
Українська мова має обʼєднувати, а не розʼєднувати!
Мій побратим професор Петро Іванишин, написав звернення до тих українських воїнів, які говорять російською…
Вважаю, що його позиція цілком правильна, протилежна провокативним іпсошним формулам одіозних осіб і абсолютно націоналістична.
Декілька тез Звернення:
«…ця війна не лише за території, майно чи ресурси. Передусім вона езистенційна. З обох боків. Це війна на життя і смерть.
Для московитів українська національна держава, незалежна українська Україна – це смерть, смерть їх імперським амбіціям. Для нас же, для нашої країни й держави – смертю є їхній «рускій мір».
Проблема тільки в тому, що для них межі «руского міра» є межами їхньої імперії і вони проходять там, де звучить московська мова.
Ти – на війні. На війні проти нашої колективної смерті, проти імперського «руского міра», а значить – проти їхнього культурного шовінізму, проти російської мови теж.
І водночас Ти на війні за наше колективне життя, за український світ, а значить і за українську мову, без якої український світ неможливий.
І те, що зараз Ти, можливо, частково російськомовний, частково двомовний, а частково суржикомовний, жодним чином не применшує й не перекреслює Твоєї священної боротьби за свободу, державу й культуру. І кожен українець Тобі й Твоїм побратимам безмежно вдячний за Вашу безцінну жертву, жертву крові й життя в національній справі.
Змінити мову непросто. Це не смартфон і не автомобіль. І навіть не просто засіб спілкування. Це щось набагато більше. Це – наша свідомість, наше мислення, наша картина світу, наша традиція, наш світогляд, наш дім буття. Мова – це, значною мірою, і є ми. І щоб так кардинально змінити себе, свій внутрішній простір – потрібно достатньо часу й велика сила волі.
І хоч часу у Тебе, друже, зараз мало, та я вірю в Твою могутню силу духу й непереборне бажання повернутись до мови своїх предків – воїнів УПА й УНР, козаків, лицарів Великого князівства литовського, руського й жемайтійського, русичів Галицько-Волинської й Київської держав та ін.
Або вивчити мову народу, за який Ти ризикуєш щоденно своїм життям.
Ти – зможеш! Як змогли тисячі Твоїх побратимів в минулому і в сучасності.
Бо Ти – вже гордість і слава України.
Ти – надія українського світу.
Ти – майбутнє сильної української держави. Сильної, бо української. Української не за назвою, не за формою, а за змістом.
Разом – переможемо!
Слава Україні!»
