Післяслово у вінок пам’яті про новороздільського Героя
Василь МАЦУНЯК, майстер сантехслужби КП «Розділжитлосервіс», де працював Геннадій Кукін:
-Насамперед, як керівник Геннадія в першу чергу відзначу його відповідальність, виваженість і професіоналізм. Як бригадир дільниці №2 він був на висоті, добре розумівся у сантехніці, умів мобілізувати хлопців на виконання поставленого завдання.
До речі, з Геннадієм ми не тільки співпрацівники, а й товариші. Тому відчуваю біль втрати якось по – особливому важко. Бо ж віддавна дружили сім’ями, нас об’єднували спільні інтереси, зокрема, розводили рибок у акваріумі. Звичайно, гостювали один в одного. Час проводили змістовно, бо ж Гена не курив і не випивав, із сім’єю провадив позитивний спосіб життя.
Геннадій дуже любив рідний край, тому за слушної нагоди сідав на мотоцикл «иж планета 5» і мандрував цікавими місцинами. Можливо, у такий спосіб надолужував те, чого не вдалося спізнати у дитинстві, бо з його розповідей зрозумів, що воно було непросте. Батько приїхав з маленьким Геною у Ходорів з Одещини, очевидно, після розлучення. Власне, невдовзі поїхав у світи на заробітки, залишивши сина на виховання бабусі, де він зараз перебуває, невідомо. Після закінчення школи Гена вчився в Ходорівському профтехучилищі будівельної справи. Власне, у цьому містечку Геннадій у доволі ранньому віці одружився з Наталею, а вже звідти його сім’я перебралася жити у Новий Розділ.
Добре пригадую рішення Геннадія іти у військо захищати Україну від російської наволочі. Вже в перший день вторгнення він повідомив про це на роботі, згодом навідався у відділ мобілізаційної роботи та НП Новороздільської міської ради, де йому вручили повістку, з якою Геннадій поїхав у Миколаївський відділ комплектування і соціальної підтримки. До слова, Геннадій до цього не служив у армії. Та ось, пробила набатна година захищати рідний край – і він взяв в руки зброю.
Пані НАТАЛЯ, дружина Геннадія КУКІНА:
-З Геннадієм ми одружилися в Ходорові рівно 28 років тому саме у день його народження, а сьогодні, за невблаганним збігом, зустрічаємо кортеж з його тілом теж 8 червня. Така вже йому судилася доля. Навряд чи він думав про загибель, коли у перший день війни повідомив мені, що вирішив іти захищати Вітчизну. Просто сказав, що відчуває внутрішній поштовх іти добровольцем у ЗСУ, бо треба захищати рідний край. Я його зрозуміла і не відмовляла віт такого вибору.
У складі 92 –ї МБР ім. кошового Івана Сірка Геннадій понад рік захищав Україну у різних гарячих місцях бойових зіткнень зі своєю надійною зброєю «Джавеліном». Ми постійно спілкувалися – це було нашою повсякденною потребою.
Відколи ми побралися, ми жили в любові, злагоді і взаємоповазі. Шлюбу ми не брали, оскільки Геннадій греко – католик, а я належу до Церкви Свідків Єгови, тому розписалися у РАГСі. Додам, що наша конфесійна відмінність не чинила нам жодних перешкод у стосунках і сприйнятті світу.
Геннадій був доброю людиною і у всьому підтримував мене і моїх дітей. Коли занедужала моя мама у Ходорові, ми разом їздили туди допомагати старенькій , поратися по господарству і на городі. Так виникла потреба купити мотоцикл для зручності і економії часу на добирання. Згодом ми стали подорожувати мотоциклом і відкривати для себе красу рідного краю. З роками наскладали на придбання ходженої «дев’ятки», Геннадій підремонтував автівку, довів до ладу, тож мандрівки стали більш комфортними. Ми так чекали на приїзду Геннадія у відпустку, аби зустрітися, а також трішки помандрувати автівкою на Закарпаття – так ми запланували раніше. Але цього вже не буде. Маршрут мого чоловіка тепер зовсім інший…
Пані СОФІЯ, двоюрідна сестра Геннадія КУКІНА:
-Геник був приязним і родинним, у Ходорові навідувався до нас в гості, допомагав при потребі, бо був майстром на всі руки. Пригадую, разом їздили на літній відпочинок. Коли Геннадій одружився, ми інколи їздили один до одного в гості, будували певні плани. На жаль, не судилося. Брат віддав життя за мирне небо над нами. Хай земля буде йому пухом.
Ярина ЯЦЕНКО, міський голова:
– «Господи, прийми мене у Царство небесне. У пеклі на землі я вже був», – мабуть, саме такими б були слова Геннадія, якби він міг їх сказати. Не інакше як пеклом, де править сатана, уособлений у подобу російських окупантів, можна назвати те, що зараз відбувається на сході України. Не інакше, як особливішим способом завдання болю родині диявольськими силами рашистського зла, є те, коли дружині полеглого Героя привозять у домовині додому понівечене до невпізнання тіло чоловіка у день його народження.
Сьогодні ми тут, пані Наталю, шановна родино, зібралися такою чисельною громадою, щоб підтримати вас та розрадити у Вашому горі.
Щоразу важче підбирати слова, щоб розрадити родини, які втратили на війні рідних. Але за те, що зараз відбувається на лініях фронтових зіткнень, за наших хлопців, які віддали своє життя, за воїна Геннадія, якого сьогодні проводжаємо у останню путь на цвинтар на Алею Героїв, обов’язково буде помста ворогам. І наші Герої гинуть недаремно, вони гинуть за свої і наші сім’ї, за мирне небо над рідним краєм, за Державу і народ, яких хоче знищити осатанілий московський варвар, за наше майбутнє.
А сьогодні ми прощаємося з відважним воїном, зичливою світлою людиною, добрим чоловіком, майстром із золотими руками майстра Геннадієм Кукіним. Глибокі вам співчуття, пані Наталю, і згорьована родино. Вічна слава воїну Геннадію Кукіну! Слава Україні!
о. Дам’ян Панковяк, священик костелу Воздвиження Чесного Хреста РКЦ у с. Березівці:
– Сьогодні, 8 червня, ми зібралися і зустрічаємо кортеж із тілом убієнного воїна Геннадія Кукіна в день його народження. Йому назавжди 47 років і молитимемось до Господа Бога, щоб він відпустив йому гріхи і дарував йому вічне царство на небесах. І ще скажемо кожному з нас: так як Бог віддав свого Сина, щоб спасти кожного з нас, так і батьки віддають своїх синів, щоб вони захищали Україну від того нечистого ворога, який прийшов з війною. Як говорив римо – католицький Єпископу Львові Едвард Кава в день підриву росіянами греблі Каховської ГЕС, «нам доводиться воювати проти одержимим сатаною ворогом». І хлопці воюють на фронті і віддають свої життя заради кожного з нас. Ми всі їм безмежно вдячні, тому що, завдячуючи їм, ми тут можемо спокійно жити під мирним небом. І якщо наші хлопці воюють на фронті з ворогом, у якого нічого святого нічого людського немає, зброєю, то ми тут маємо воювати з одержимими сатаною рашистами, які за всяку ціну хочуть знищити кожного з нас, повсякденною молитвою.
І ми прощаємося з воїном Геннадієм Кукіним, бо він віддав життя за кожного з нас – за свою сім’ю, за родину, за друзів, за народ і Державу. І ми зараз молимось за нього до Господа Бога. Нам треба не зупинятися у молитвах за якнайшвидший мир і якнайшвидшу перемогу
Михайло ТУРЯБ, керівник підрозділу КП «Розділжитлосервіс, у якому до війни трудився Геннадій Кукін:
-На жаль, сьогодні велика втрата в нашій громаді. З превеликим сумом дізнався про загибель двох моїх добрих знайомих, з одним – Іваном Скоблієм – навчався, з другим – Геннадієм Кукіним – працював. Хочу лиш сказати, що обидва були неймовірно добрі, щирі, позитивні хлопці, які були справжніми патріотами без зайвого пафосу. Дуже шкода ,але реалії такі ,що ціна свободи – це кров та смерть найкращих синів. Це аналогія того, як Господь віддав свого сина Ісуса Христа за наше відкуплення на вічне життя!
Дуже багато насправді емоцій і хочеться кричати, бо світ несправедливий і багато запитань… Я лиш знаю та зрозумів, що світ мені не змінити – але можу намагатися залишатися людиною за будь-яких обставин в цьому жорстокому бутті. Насправді смерть наших хлопців – це життя когось із нас, і тому пам’ятаймо всіх полеглих героїв. Вони, як Христос, віддали найдорожче, що має людина – свої життя заради нас та нашої УКРАЇНИ. ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ! ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ!!!
Іван БАСАРАБ
