Промова Преосвященного Владики Єпископа-помічника Стрийської єпархії УГКЦ Богдана Манишина з нагоди 70-річчя Нового Роздолу
Високодостойні провідники нашої громади, дорогі краяни, дорогі наші захисники і захисниці, дорога молоде! Цей знаменний ювілей, який відзначаємо в такий непростий, особливий, тривожний час, є підсумком прожитих десятиліть і подякою долі і Богові за отримані ласки. Також це день, коли зринають особливші мрії про поступ до кращого майбутнього. Це і час переживань перед викликами, які слід вирішити, аби здійснити намічене. І час мрій. Ми усі тут присутні позначені такими відчуттями та настроями. Але важливо у мріях не витати поза хмарами, а мріяти слід правильно, тобто реально. Бо той, хто правильно мріє, він завжди отримує те, чого прагнув. Звичайно, якщо буде також уповати на волю Божу.
У цей ювілейний день хочеться скласти особливу подяку усім. Хочу пригадати з почутого сьогодні літургійного Божого слова, зверненого до люду Божого. Отже, Ісус у Архієрейській молитві каже до Отця, що він здійснив усе, що йому було доручено. Так само і стосовно нинішнього ювілею: оглядаючись у 70 років, які минули, напевно тут присутні і ровесники міста, і старші, і вони мають змогу бачити, які відбулися зміни, як продовжується навколишнє життя, які виникли виклики і тривоги. Хочу їм скласти подяку, а особливе ще тим мешканцям міста, які на зорі спорудження Нового Роздолу і підприємств, після заслань і переслідувань за любов до України, мали змогу поселитися в нашому місті, бо в їхні рідні міста і села, з яких вони були репресовані, повертатися їм було заборонено владою. На щастя, у Новому Роздолі на таку категорію осіб тутешнє виробниче начальство закривало очі, бо шкідливе сірчане підприємство потребувало робочих рук. Водночас, у молоде місто прибували і спеціалісти, і педагоги, щоб навчати молодь. Бо в перекладі з грецької «педагог» означає «той, що веде за руку».
Тут витворилася особлива спільнота. Тож Новий Розділ позначений молодими серцями, тут ніколи не бракує молоді, не бракує дітей, які, образного кажучи, перебувають у гніздечку, яке звили батьки. Вони вже починають свій життєвий шлях, і вони згодом будуть шукати себе, здійснювати Божу волю і утворять нову потужну генерацію мешканців славного Нового Роздолу та громади. Впевнений, що сьогодні, в день ювілею, буде згадано багато прекрасних імен, які прославили і освятили місто своїм служінням. Також хочеться сьогодні в період воєнного буревію сказати всім – і тим, хто віддали життя за Україну, батькам наших Героїв, і тим, які переживають оту гіркоту воєнного лихоліття у той чи інший спосіб, тим, які цей період переживають якісь труднощі, хто переживає за майбутню долю України, – все, що було, відбулося недаремно, ваше життя, ваш труд, ваша посвята, ваша любов до України, до цього міста, до діточок були недаремними. Сьогодні Україна стоїть на пограниччі між добром і злом. І нашій армії слава і честь, що її бійці жертовно захищають Державу і світову цивілізацію. Якщо озирнутися на наше історичне минуле, то Україна завжди спиняла зло. Це величезне покликання дане нам Богом. Можливо, ми цього не усвідомлюємо, можливо, ми хибно відчуваємо себе у ролі жертви, але насправді ми є тим, хто себе посвятив виконати цю місію. Тому бажаю усім Перемоги і здоров’я, а Новому Роздолу процвітання.
Богдан МАНИШИН, Преосвященний Владика Єпископ-помічника Стрийської єпархії УГКЦ
