Загалом у відомої новороздільської мисткині Лесі Демчук колекція вишиванок налічує понад 600 експонатів: рушники, сорочки, скатертини, різних видів, з різних географічних куточків України, але кожна – зі своєю історією та багатою спадщиною українських старожитностей.
Ці вишиванки вона або отримала у подарунок, або купила – у часи від початку повномасштабного вторгнення.
Виставка вишитих старожитностей майстрині-вишивальниці Лесі Демчук у фойє Будинку культури “Молодість” дійсно унікальна. а ще з розповіддю майстрині, закоханої в українську вишиванку.
Про кожну вишиванку розповідає немов про друзів – оці мені подарувала мешканка з 17-го кварталу; оце рушники, вишиті методом “качалочка”, рідкісні екземпляри, які розпродали люди, котрі виїжджали з України, оце з пташечками, зі сливочками, з вишеньками, з виноградом – це моя окрема любов; тут унікальні “шлюбні” сорочки, на яких – ініціали молодят і рік; сорочки з Донеччини, з Київщини, з Полісся, з Поділля, гадяцькі сорочки – “жидівки”, волинські, які вирізняються жовто-блакитними барвами; низинка, хрестик, призбирування, вирізування, поширений “брокар”. Серед рідкісних екземплярів – жіночий костюм з Горішнього, з незвичною для України уже короткою сорочкою, запаскою, шальоновою спідницею і горсеткою, з Жидачева, а ще – спідниця бабусі Лесі. Усі вишиванки прикрашені хустинами з колекції Л. Демчук.
Внесення автентичних вишиванок до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО також завдання майстринь, чим вони займаються, зберігаючи і пропагуючи культуру української вишиванки.
