Це Антон.
Коли Антон народився, моя старша дитина вже була у садочку. Коли Антон прийшов до того ж військкомату, що й решта нашого майбутнього бату, у мене вже була онука.
В цивільному житті я б відносилась до нього як до дитини. На війні він був поряд як дорослий чоловік. Чоловік зі зброєю, який боронить свою землю. Чоловік, який не чекав допоки про нього згадає військкомат. Чоловік, готовий до боротьби.
Після важкого поранення, Антон ще тиждень вів боротьбу. Боротьбу за власне життя. Вчора вона закінчилась в реанімації військового шпиталю.
Займаючись сьогодні буденними справами, згадайте Антона. Хлопця, який грав у театрі, любив життя, жив поряд з вами і загинув за нас під Бахмутом.
Леся ЛИТВИНОВА. Джерело: https://censor.net/ua/b3409179
