А давайте поговоримо про мажорів. Отих синочків різних “шишок”, які розважаються в тилу з купленими довідками і не хочуть служити у війську. І просто хлопців, у яких “життя вдалося” і вони поводяться аналогічно.
Особисто мені на глибинному рівні на них так пофіг, що аж незручно. Ну, бо кожен відповідає за себе сам і не відповідає за інших, якщо це тільки не його підлеглі. Це не мені, а їм, тим мажорам, після війни плюватимуть в очі. Тим більше, що їх порівняно небагато – думаю, якби всіх загнати в ЗСУ, вийшло б не більше бригади, а якщо тільки “елітних”, наймажоріших мажорів – не більше батальйону. Тобто, суттєво змінити ситуацію на фронті вони навряд чи зможуть. Це так само, як деякі люди кажуть – давайте заберемо заплату у депутатів і дамо військовим. Простий підрахунок: у 2023 році на оплату праці всім народним депутатам і їхнім помічникам у бюджет закладено трохи менше, ніж 690 млн. гривень. Я не знаю точно, скільки зараз людей служать у ЗСУ. Але, припустимо, 800 тис. Якщо абсолютно всю зарплатню депутатів і їхніх помічників, до копійки, поділити між військовими, то кожен військовий міг би отримати доплату у розмірі 72 гривні на місяць.
При всьому тому марно заперечувати, що наявна ситуація з мажорами таки деморалізує більшість пересічних громадян. Мовляв, чого ми маємо служити, а вони ні. З міркувань справедливості, щоб люди її відчули і охочіше йшли до війська, мажорів слід мобілізовувати, і в першу чергу – дітей відомих осіб.
Я розумію, що СРСР – такий собі приклад для наслідування, але сини Сталіна, Хрущова, Мікояна – воювали, і деякі загинули. При всьому цьому, на мою думку, діти окремих людей, що займають ключові посади в державі, цікаві для ворога, не повинні воювати на передовій, щоб вороги не захопили їх в полон з метою тиску на батьків – наприклад, для отримання інформації. Який-небудь генерал з ГШ, про існування якого поза армією ніхто й не знає – якщо його сина схоплять і будуть відрізати пальці – з великою долею імовірності вороги знатимуть всі плани нашого контрнаступу.
Тобто, це питання суперечливе. Але є повно інших мажорів, ніяк не пов’язаних з державними таємницями і ворогу не цікавих, за якими давно плаче армія. Підрозділ, в якому служитиме такий хлопчина, напевно буде забезпечений усім, чого душа забажає, тож від мажорів в армії самі плюси. Але головна їхня користь – мотиваційна.
Насправді, у нашому суспільстві і з цим буде складно. Припустимо, якась частина мажорів вже мобілізувалися. (Таких, насправді, і зараз немало, просто в окопі вони менш помітні, ніж у Буковелі). Як повідомити суспільству, що діти відомих політиків чи олігархів теж служать? Наше суспільство – не подарунок. Які б репортажі з окопів йому не показували, а наші люди скажуть, що ці хлопці служать фіктивно і зі зброєю лише селфяться – ну бо про пересічного солдата Василя ж не знімають сюжети, а про цього знімають! Аргумент на всі 100%. Щоб його подолати, потрібно багато часу і багато “представників еліти” у війську. В ідеалі, щоб вони – з будь-яких міркувань, хоч заради піару чи повоєнних “плюшок” – пішли служити добровільно. Якщо ні – керівництву держави слід проявити політичну волю з елементами політичного тиску і загнати певну кількість здорових і багатих молодиків на фронт. Тоді й “пересічні” громадяни підуть більш охоче.
А хто з чоловіків відсидівся за кордоном, утікши після 24 лютого – тих пропоную після повернення позбавити виборчих прав років мінімум на 10.
Олена БІЛОЗЕРСЬКА, військовослужбовець, блогер. Джерело: https://censor.net/ua/b3404885
