Тижневе таборування у пластовому таборі в Словаччині додало їм корисного досвіду
Наші дослідники, разом зі своєю виховницею, з шаленою зацікавленістю подолали понад 500км, щоб дістатися до місця табору. Кожного дня діти мали насичену програму, в якій не було часу на смуток.
Впродовж кожного дня тижня у таборі наші новаки та новачки ставали значно дорослішими та самостійними. Варто зазначити, що діти мешкали у двомісних дерев’яних будиночках та не мали комунікації з батьками. Тому це був виклик для всієї сім’ї.
Із самого ранку ми вже були самостійними, адже ні мама, ні тато, не застеляли ліжка, не заплітали коси дівчатам та не готували улюбленого сніданку своїй донечці чи сину. З усім цим діти справлялися самостійно. Тому вони направду величезні молодці!
Сніданок, ігри, обід, співи, вечеря і відбій…Здавалося б, що тут цікавого? Проте ні, радше навпаки – пластовий табір значно відрізняється від простого відпочинкового «Артеку». Кожного дня їжа, приготована на польовій кухні, цікаві майстер-класи, ігри та змагання на дружність та самозарадність. Кожна дитина обирала цікаву їй вмілість та впродовж табору отримувала певні знання та навички, а вкінці – нашивку на однострій(«Новацька вмілість» – це частина новацької програми в формі серії коротких занять, які розвивають знання і вміння з одної ділянки зацікавлення).
Вибір був доволі великий(гострий нюх, бистросмисл, стежа, слідопит, погодознавство, казкар, мовчанка, таборовик-мурашка і багато іншого) , але кожен знайшов свою зацікавленість. Невід’ємною частиною табору стали мандрівки. В одній із них діти вирушили на пошуки ароматів, а в іншій – досліджувати місто. Спочатку екскурсія замком, далі квест містом, а нагородою стало холодне морозиво. Що може бути кращим після пройденого маршруту(близько 20км в обидві сторони)? Кожен вечір завершувався відвертими і щирими розмовами, де учасники табору ділилися враженнями за день, та співами біля вогнища.
Попри всі труднощі на маршруті, пригоди в таборі та години очікування на кордоні, табір залишився як найкращий спогад літнього таборування, а діти стали справжньою великою родиною. Також, повернувшись додому, кожен новак та новачка отримали декілька нових нашивок на однострій, футболку та іншу сувенірку, яка викликала спогади про Словаччину та друзів звідти.
Лілія СЛІПЕЦЬ, старша пластунка – прихильниця
