його тато володів шістьма мовами…
його мама могла переплисти Дніпро…
в пологовому будинку йому мало не спалили очі ліками…
його нянею була жінка, яку заслали на Донбас, але вона незаконно повернулася в рідні місця…
батько швидко зрозумів, що у сина здібності, але в Кіцмані не було музичної школи…
він рік благав функціонерів у Чернівцях, і ті дозволили зробити сільський філіал…
він знайшов приміщення, організував переміщення викладачів…
так 5-річний іменинник та інші діти почали навчатися музики…
він пройде за рік програму, на яку звичайні діти витрачали кілька років…
а потім…
ну всі ж пам’ятають безглуздий епізод з бюстом Леніна, через який він не отримає червоний диплом і потрапить до органів на олівець…
його відправлять вчитися в Київ, через рік він приїде на канікули, втративши половину ваги, і жаліслива бабуся заборонить йому повертатися назад…
кажуть, що в їхньому будинку, з якого вони переїдуть, поселять дідуся Ані Лорак…
ну, а потім буде мед.інстітут і консерваторія…
з якої його відрахують за прогули, просто тому, що він буде занадто багато працювати…
його не підтримає навіть його вчитель Кос-Анатольський…
ну, а далі ви й самі знаєте…
ефіри на місцевому та всеросійському ТВ…
пісні українською стануть частиною репертуару практично всіх лабухів від Ужгорода до Находки…
з його піснею на Сопоті переможе Софія Ротару…
а він буде витрачати гроші на круту апаратуру і працювати по 24 години на добу…
а потім йому подзвонять, він вийде з дому, щоб вже ніколи не повернутися…
його знайдуть у лісі, і мало хто віритиме, що він зробив це сам…
22 травня 1979 року, коли з ним прощалися, львівські таксисти безкоштовно возили людей з вокзалу та аеропорту, якщо вони їхали на похорон…
кажуть, в той день в магазинах закінчилися квіти, а на вулицях не було міліції, щоб не викликати конфліктів…
кажуть, влада за ніч прибрала квіти з могили, але наступного дня люди принесли їх ще більше…
сьогодні йому могло бути 74…
а через місяць буде 44 роки, як його немає…
30 років життя, які звучать досі…
символічно, в 1989 році назва його пісні стала ім’ям фестивалю, що дав українській музиці нове дихання…
HB2U Володимир Михайлович Івасюк…
(с) Serhiy Nekleva, Facebook
