87-літній Іван Іванович Макарик (вакурат 17 січня ц.р. відзначив свою поважну дату 87 літ) громадськи активний і небайдужий новороздільчанин, який постійно цікавиться, чим живе місто, і намагається долучитися. Приємно, що цікавиться життям міста переважно через нашу газету «Вісник Розділля», тож починається все з того, що Іван Іванович – активний читач міської преси.
Ось приміром, кілька років тому коли наша постійна читачка Людмила Людмиленко щоліта піднімала проблему озера Барвінок як місця для активного відпочинку мешканців громади і навіть дала пропозицію ще у 2019 році створити свого роду «Фонд порятунку Барвінку». Іван Іванович завітав першим і вніс свою лепту – 500 грн на цей фонд. Втім, кошти і донині очікують того, хто займеться «порятунком» Барвінку…
У минулому випуску газети подали інформацію про збір коштів на придбання повнопривідного автомобілю КРАЗ 6х6 для 65 батальйону 103 бригади, який проводить Оксана Голубовська, і про збір коштів на тепловізор для новороздільця Василя Мандзюка, командиру взводу 4 танкової бригади (на околицях Соледару), який провадить його син Максим Мандзюк.
Іван Іванович знову – не просто прочитав улюблену міську газету, а й одразу долучився до збору коштів.
І вже у понеділок в редакції «прозвітував» про донати для військовослужбовців – 2500 грн. Так, добро робиться тихо, але тут мова про інше – сума ж достатня для поважного пенсіонера, а ще про багаторічну звичку чітко виконувати життєві завдання, яка проявилася: задумав-зробив, відзвітував, виконав те, що вважає обов’язком.
Тепло поспілкувалася з Іваном Івановичем. І знову переконалася: кожна людина – як непрочитана книга, з цікавими сторінками та вигадливими сюжетами… Після повернення з сибірських країв, куди Івана Макарика з родиною переселила совєтська власть, до Нового Роздолу прибув у далекому 1964 році. Ветеран праці. Цю рису Івана Івановича – відповідальність і точність у виконанні поставлених завдань – зауважували і співпрацівники: на ДМЗ «Карпати» поважний новорозділець пропрацював тридцять літ – з 1980 по 2010 роки.
Неодноразово відзначали його роботу і керівництво: Іван Макарик з гордістю продемонстрував подяки з врученням грошової премії у січні 2006 року – за багаторічну добросовісну працю та з нагоди 70-ліття, у липні 2010 року – за сумлінну багаторічну добросовісну працю, а також грамоти за умілу гру у шахи – у 1984 р. він посів 1 місце у бліц-турнірі по шахах на «ремзаводі», у 1991 році – 1 місце у заводському шаховому конкурсі.
Недарма ж кажуть, головне багатство (міста, громади, країни, зрештою) – це люди!
