До школи прошкували через поле. Виявляється, від новороздільського «баму» навпростець не так уже й далеко. Плюс красиві краєвиди. Щоправда, у дощову негоду, як мовиться, мати запасне перевзуття не завадить.
А ще приємна розмова із Галиною Миколаївною Романів, віднедавна директором Гранки-Кутівської школи, і давнім її фанатом та, можна і так сказати, «старожилом» – адже працює Галина Миколаївна тут уже 32-й рік – суттєво скорочували шлях. Бо ж усі розповіді зводилися до одного: «Наша школа таки найкраща. І діти наші файні. Я люблю нашу школу».
Зі слів директора (як вияснилося у ході спілкування – це думка усього невеликого дружнього педагогічного колективу) Гранки-Кутівська школа – це освітній заклад, у якому одні навчають, інші – навчаються , а всі разом вчаться, самовдосконалюються, тісно співпрацюють.
Школа – це своєрідний пазл, це місце, де перетинаються відносини й інтереси учнів, батьків, учителів, громадськості. Це спільна діяльність, спільні зусилля, які приводять до якісної освіти. «І тому так хочеться, щоб Гранки-Кутівський заклад освіти завжди був рідним домом, до якого приходимо з хорошим настроєм, щирим серцем, душевним спокоєм і любов’ю».
Рідний дім. Це відчуття не покидало, відколи переступила поріг школи. Школи, де дійсно по-домашньому затишно, спокійно і добре. Втім, цю особливу атмосферу домашності і дружби відчувала у всіх сільських школах.
На моє запитання-твердження «Знаєте усіх учнів поіменно – переконана» Г.М. Романів відповіла не просто ствердно: «І не лише учнів. Навіть батьків. Адже більшість з них – це також наші колишні школярі».
Школа невеличка, затишна, домашня. Веселі класи початкової школи – барвисті, кольорові,навіть у кожному класі парти розставлено по різному, креативно. Цікаві до всього жваві школярі.Класи чисті, хоч два роки не робили ремонту, бо складні часи, але відмили, почистили, діти і вчителі підтримують – тож дуже затишно, акуратно. «Наші класи файні, світлі, затишні, от такой красивіші, аніж на знимках, які не раз дивлюся виставленими на сайтах та соцмережах», – продовжує коментувати Галина Миколаївна, проводячи по школі.
Є третій клас з 4 дітьми, але вони приходять, займаються як всі (т. зв. групова форма навчання).7-й клас – 8 дітей, серед яких один хлопчик (напевно, улюбленець дівчат, подумалося). 6-й клас – суто «джентльменський» клас, шість хлопців. У класах тепло – і так і тягне притулитися до теплих кафельних п’єців.
«Багатий» технікою комп’ютерний клас. Дівчинка, колишня випускниця, нині студентка Новороздільського політехнічного коледжу, прийшла «на практику» у рідну школу, по «комп’ютерній» спеціальності. Великий спортивний зал. «Мріємо про актову залу», – додає директор. Хоча на численних фото різних шкільних заходів– красиві декорації, фотозони різні (до речі, школярі самі придумують та облаштовують), і не скажеш, що це уміле перевтілення спортзалу в актову залу – винахідиве шкільне товариство дає собі раду.
На коридорі – стенд фотографій із шкільного життя, які старші школярі доставляють, міняють, приходять з пропозиціями, самі ініціюють зміни. Та й загалом, кілька годин гортаючи фотоальбом, демонструючи фрагменти із життя школи у знимках, Галина Миколаївна розповідала багато і захопливо про все – турніри, змагання, екскурсії, поїздки, ігри, акції, свята, відзначення історичних дат, майстер-класи, зустрічі – і завершила несподіваним «відкриттям»: «Це ще далеко не все, лишень головні і найбільш пам’ятні часточки роботи».
Особливою гордістю школи, як будь-якого навчального закладу, є її колишні учні, випускники.
Серед них випускники, які досягли певних успіхів у тій чи іншій сферах. Це Зіновій Горін –депутат районної ради багатьох скликань, дослідник визвольних змагань, Мирон Прокопів – багаторічний редактор районної газети, Володимир Блонний – відомий підприємець у Києві, Євген Верес – доцент, кандидат біологічних наук ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького, Гуменецький Микола – дяк с. Берездівці, Підлісецька Марія – начальник відділу кадрів на «Сірці», Трухим Євген – заступник директора ДМЗ «Карпати», Корецький Андрій – диригент церковного хору с.Гранки- Кути, учитель музики, Корецький Василь – начальник податкової служби Миколаївського району, І заступник голови Миколаївської РДА, Гулій Юрій –учасник етнографічного хору «Гомін» у Києві, Крижанівський Андрій – лікар-фармацевт у Новому Роздолі, Білоус Андрій – начальник управління житлово-комунального господарства Новороздільської міської ради, Тарас Ратич – адвокат, Оленка Волошанська – молода поетеса, Гунців Богдан – завідувач вечірнього відділення Новороздільського політехнікуму, Олексин Володимир – завідувач терапевтичнимвідділенням лікарні у Винниках.
З гордістю згадують випускників, які захищають Україну від російського агресора – Михайло Ратич, Святослав Зеленкевич, Олег Зеленкевич, Володимир Василишин, Руслан Ковалик, Валерій Воронін, Сергій Крижанівський, Андрій Магдзяк, Микола Стахів, Віктор Васильків, Іван Мрачковський, Володимир Панчишин, Роман Харлов, Дмитро Польовий, Матіяш Володимир, Попович Андрій та Іван Кучминда, який загинув, захищаючи наш спокій.
Гранки-Кутівська школа стала базовою для багатьох освітян, своєрідною «кузнею» педагогічних кадрів. У свій час тут працювали чи навчалися: Теличко Юрій – директор Миколаївської ЗОШ № 1, Пронюк Оксана Григорівна – провідний спеціаліст Новороздільського міського відділу освіти, Шинкар Петро Володимирович – провідний спеціаліст Стрийського району, Серба Надія Іванівна – заступник директора Новороздільського ЗЗСО № 5, Стасів Наталія Іванівна – заступник директора Новороздільського ЗЗСО № 4, Козуб Миролюба Степанівна – учитель Новороздільського ЗЗСО № 5, Боднар Марія Романівна, Горбачевська Уляна Антонівна, Філонова Галина Григорівна, Корда Галина Зеновіївна – учителі Новороздільського ЗЗСО №2, Кіліян Оксана Василівна – учитель Новороздільського ліцею ім. В.Труша, Корецька Зоряна Зорянівна – учитель Тужанівського ЗЗСО І-ІІ ступенів, Підкович Любомир Іванович – директор Ільковицького НВК Сокальської міської ради, Земко Наталія Михайлівна, Дзюбанська Дана Михайлівна, Ониськів Марія Іванівна – учителі Новороздільського ЗЗСО № 5, Блищак Наталія Григорівна, Корецька Марія Степанівна, Сич Валентина Миколаївна – учителі Новороздільського ЗЗСО №4, Зацінська Леся Ярославівна – учитель Гранки-Кутівського ЗЗСО І-ІІ ступенів ( і випускниця цієї школи), Зацінська Наталія Йосипівна – учитель Вербізького ЗЗСО І-ІІ ступенів, Кріль Тетяна Вікторівна – учитель ліцею у Львові, Іваницька (Цоцка) Марія Василівна – педагог на Франківщині, Сич Марія Василівна – учитель Горішненської школи, Сомик Оксана Іванівна – учитель у школі Ходорівської ОТГ.
Чимало випускників школи здобули вищу освіту, але найголовнішим є те, що усі стали хорошими спеціалістами, добрими, щирими та порядними людьми.
Історія школи нероздільно пов’язана з історією села Гранки-Кути, яке виникло на початку ХХ століття внаслідок об’єднання сіл Гранки (перша згадка близько 1515 року) та Кути (вперше згадані близько 1578 р.).
Щодо назви цих окремих колись сіл, то існують різні гіпотези, не підтверджені поки що документами. За однією з них друга частина назви села походить від іменника «кут» , а не від дієслова «кути» (кувати), як вважає народна традиція. А перша частина назви пов’язується з іменником «бранці, військовополонені». Історик-краєзнавець Василь Лаба припускає,що Гранки-Кути колись носили первісну назву «брянске кути» тобто кути, населені бранцями, або їм належні.
Згідно з документами, села Гранки і Кути перебували у власності шляхтичів Росковських, Берездовецьких, Й.Свірського, а згодом, з середини XVII ст. і аж до ХІХ ст., попали у власність графської родини Жевуських.Про освіту селян в цей час в документах не згадується нічого, оскільки у ХVІІ ст. Гранки і Кути зазнавали спустошень турецькими та кримськими ордами, зазнавали грабежів королівськими військами.
У 1820-х роках Гранки і Кути перейшли у власність графа Скарбека. Документи засвідчують, що починаючи з 1843 року, прибутки із сіл йшли у фонд Дроговизького закладу, збудованого Скарбеком для утримання, виховання і навчання дітей- сиріт і жебраків. А своєї школи в селі не було.
Оскільки Гранки- Кути ніколи не мали власної церкви, то належали до парохії с.Берездівці, де у 1825 році було засновано школу, у якій діти займалися в приміщенні парохіяльного будинку, а також у святкові та недільні дні відвідували науку катехизму. У списку учнів цієї школи були прізвища Балук, Гулей, Зазуля, Корецький, Магерівський, Наконечний, які ще нині побутують у селі Гранки- Кути, отже, діти із цих родин відвідували школу у Берездівцях.
Документально підтверджено той факт, що парох с. Берездовець о.Іларіон Тишинський у 1864 році «почав робити заходи» по заснуванню початкових шкіл у селах Гранки та Кути. Скоріше за все ці заходи увінчалися успіхом, і 1864 рік можна вважати роком заснування школи у Гранках-Кутах.
Спочатку школа була однокласною, а згодом, у 1913 році –двокласною з польською мовою викладання, у якій навчалося 109 учнів. Зі слів Анни Гулій, жительки м. Ходорова, народженої у Гранках-Кутах, приміщення школи було збудоване на початку ХХ століття на громадські кошти. Це був великий добротний цегляний будинок, накритий червоною черепицею, у якому було 3 класних кімнати,учительська і кімнати, де проживали учителі. У 20-х роках учителями було подружжя поляків (на жаль, прізвища не запам’яталися), які працювали в селі досить довго, і на їхнє ж прохання були переведені до школи у Бібрці, ближче до залізниці, бо вчили «у вищих школах» у Львові своїх власних дітей. «За Польщі добре платили учителям. Могли собі позволити пристойне життя – не обробляли землі, господарки не тримали, могли вивчити своїх дітей… По справжньому до них можна було звертатися «Прошу пана учителя»,– закінчує свою розповідь очевидиця.
У 1911 році в селі силами 10 селян була заснована читальня. 25 червня 1911 року в хаті Микити Цюри відбулося її відкриття. На церемонію був запрошений вчитель із Нових Стрілищ Йосип Вітошинський.
І хоча польська влада всіляко гальмувала розвиток культури та освіти в селі, в початковій сільській школі велося викладання польською мовою, свідомі селяни боролися проти полонізації. У 1925 році 36 селян подали декларацію представникам влади про введення для дітей у школі викладання рідною мовою, але декларація була відхилена. Лише восени 1926 року зуміла відновити роботу сільська читальня. У 1929 році у ній було 95 членів. За рахунок членських внесків (по 3 золотих в рік) читальня створила невеличку бібліотеку з 111 книжок та окрему бібліотечку для дітей з 45 книжок. У селі діяв театральний аматорський гурток у складі 25 чоловік під керівництвом Г.Колодія. Всі ці заходи на просвітянській ниві сприяли національному вихованню сільських дітей, оскільки польська мова і польських дух залишалися панівними у школі аж до 1939 року.
У 1946 році у Гранках-Кутах була чотирикласна школа. Навчання велося у 2-х корпусах – у старому корпусі, що і зараз знаходиться на території школи, та у іншому, де зараз працює сільський магазин. Директором школи була Валявська Зеновія Євгенівна,яка вчила німецьку мову. На посаді директора пропрацювала довго, мала великий авторитет у жителів села. Ще і нині у розмові зі старожилами можна почути добрі слова про «нашу пані Валявську». Після виходу на пенсію п. Валявська виїхала до Ходорова, але ще дуже часто приїжджала на Гранки.
У 1952 році школа отримала статус семирічки, а у 1961 році – восьмирічної школи. У 1955 році директором було призначено Коваленка Федора Софроновича, учителя історії, колишнього фронтовика, який був людиною дисциплінованою, чого вимагав і від колективу. У цей час учителями працювали Яцків Ярослава Василівна, Полянський Іван Петрович, Ріжко Василь Іванович, Хворостина Анастасія Яківна, Стегницька Степанія Григорівна. Частина із них були вихідцями із східної України і, пропрацювавши деякий час, виїжджали із села, а їм на зміну прийшли місцеві молоді учителі: Сохан Іван Федорович і Сохан Надія Дмитрівна, Олексин Степанія Григорівна, Верес Степанія Макарівна, які оселилися в селі, жили його радощами і печалями, по-справжньому виховували сільських дітей, показували приклад життя сільської інтелігенції.
У 1961 році було закладено фундамент нового приміщення школи, яке за проектом мало бути двоповерховим. У 1962 році будівля здана в експлуатацію, і учні почали навчатися у просторих світлих класах, займатися спортом у новому спортзалі. Директорами в різні роки були – Сидоренко І.П., Матвіїшин С.М., Новосадський В.А., Орач Д.А., Леськів Б.О., Серба Н.І., Головчак Й.Р., Герман Г.Д.
У 70-х роках школа була опорною в районі.
З вересня 2000 року школа стала дев’ятирічною.
З січня 2021 року школа перейшла у комунальну власність Новороздільської міської ради.
Очолює колектив Романів Галина Миколаївна (на посаді з 1 липня 2021 року).
Заступник директора з НВР – Патенок Тетяна Ярославівна, теж з новопризначених (на посаді з 1 вересня 2021 року).
У 2022 році в колектив прийшло 5 молодих спеціалістів. На даний час у школі працює 16 учителів та 2 асистента учителя. Це творчі, активні, діяльні педагоги, які мають повну вищу освіту. Усіх об’єднує бажання зробити шкільне життя змістовним, радісним і цікавим. Основним пріоритетом у роботі є наявність кінцевої мети – орієнтація на успіх.
У закладі освіти створені рівні умови для здобуття повної загальної середньої освіти, забезпечується її доступність та якість кожному здобувачеві.
Повна загальна середня освіта здобувається учнями за очною й дистанційною формами, а також за індивідуальною формою навчання (педагогічний патронаж). У цьому навчальному році утворено два інклюзивних класи, у яких навчається 3 дітей з особливими освітніми потребами. Всього в закладі освіти 73 учні. Невелика кількість учнів у класі забезпечує індивідуальний підхід до кожної дитини .
«Ми навчаємо дітей любити Бога та ближнього, бути чемними, добрими, милосердними та щирими.
Кажуть, що кожна людина народжується із зерном у руці, тільки треба знайти поле, де це зерно найкраще проросте. Таким урожайним полем є серед багатьох шкіл і наша рідна Гранки-Кутівська. Разом з колегами стараємося підібрати ключик до дітей, дати їм грунтовні знання і вселити віру в те, що кожен зможе досягти вагомих результатів. Попри відомих випускників,у нас підростає не менш талановите покоління учнів. Вони вражають своєю креативністю, творчістю, працьовитістю. Тому результатом такої діяльності є численні перемоги у Всеукраїнських учнівських олімпіадах, – продовжуємо розмову після короткого історичного екскурсу з Галиною Миколаївною. – Для прикладу, провели моніторинг участі шкільної команди у ІІ (районному) етапі олімпіад з базових дисциплін, починаючи з 2012 по 2021 роки. 40 переможців. Вважаємо, що це хороший результат, адже участь брали учні з 30 шкіл Миколаївського району. Також наші учні були переможцями районного етапу Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Є здобутки і на обласному рівні. Учень нашої школи Ухов Остап став переможцем обласного етапу з фізики – ІІ місце у 2018р., ІІІ місце з фізики, географії та інформатики (2019 р.). Такі показники участі учнів школи в олімпіадах свідчать про надання якісних освітніх послуг здобувачам, про високу відповідальність, вимогливість та творчий підхід учителів до педагогічної діяльності.
На обласному рівні – 64 переможці обласних конкурсів за останні 5 років, переважно мистецького напрямку. Переможні результати Всеукраїнських конкурсів – аж 8 лише у цьому навчальному році – 2021-2022. Вагомий показник, вважаю.
Наші школярі стали переможцями конкурсів Всеукраїнська природоохоронна акція «Годівничка», обласний заочний конкурс-вікторина “Цікава астрономія», Всеукраїнський конкурс дослідницько-експериментальних робіт із природознавства “Юний дослідник», обласна виставка-конкурс «Природа і фантазія», обласна природоохоронна акція «Первоцвіти просять захисту», Всеукраїнський юнацький фестиваль «В об’єктиві натураліста», обласна виставка-конкурс робіт школярів «Різдвяна шопка», Всеукраїнський конкурс молодіжних проєктів з енергоефективності “Енергія і середовище”, обласний етап XІІІ Міжнародного екологічного конкурсу «Метелики – німий шедевр природи», Всеукраїнський заочний конкурсу робіт юних фотоаматорів «Моя країна – Україно!», обласний конкурс від департаменту екології та природних ресурсів Львівської облдержадміністрації за підтримки Чисте місто «Життя без сміття 2019», обласний фотоконкурс «Моя Україно», Всеукраїнський конкурс «Новорічна композиція», науково-освітній проект «Вчителі та учні беруть участь в екологічному моніторингу Антарктиди», обласний етап Всеукраїнського конкурсу молодіжних проектів «Енергія і середовище» «Ми вміємо зберігати тепло», Всеукраїнська акція «Фотозона: фауна моєї Батьківщини».
Слід відзначити Шенгюр Катерину Василівну та Хому Зоряну Богданівну, учителів-консультантів, які готували учнів до участі в різноманітних конкурсах.
Щороку учні є активними учасниками Міжнародних предметних конкурсів «Кенгуру», «Колосок», «Соняшник, «Бобер», «Геліантус».
«Я тут працюю 25 років. І знаєте, часто питають, мовляв, йдеш до школи через поле, в село, а чому не в місті? Але я й не хочу до міської школи. Тут колектив дійсно як одна сім’я, до дітей звикли, вчили їх батьків, тепер дітей. Пригадую, свого часу у нас працювала Юля Цапяк і розказувала: «Зранку просинаюсь, думаю, сьогодні маю уроки в Гранки-Кутівській школі. Як класно!». Мої діти вчилися тут, хоч мешкаємо ми у Новому Роздолі, і скажу вам – знання тут дають на високому рівні: хто у школі мав відзнаку, той і в університеті мав. Добрі знання дає сільська школа, цього не забереш. І взагалі тут найкраще, направду, якось ніби спокійніше, цікавіше. Це дійсно наша школа, бо задіяні усі – учителі, учні, батьки. Можливо, від цього і результативність вище», – ділиться досвідом учитель української мови Наталія Михайлівна Яріш.
Школа має свої традиції.
Кілька років підряд традиційно проводять благодійну акцію «Квіти зів’януть – життя продовжується», яку запровадила спільнота «З янголом на плечі», коли замість квітів на 1 вересня збирають кошти: спочатку – онкохворим дітям, тепер – для ЗСУ.
Тісно співпрацюють з Центром організації дозвілля для осіб з особливими потребами «Тавор».
У пріоритеті – вшанування рідної мови і обов’язковий щорічний радіодиктант національної єдності, який 9 листопада разом пишуть вчителі і учні.
Так само разом до дня довкілля прибирають територію школи і села.
Щороку у перший тиждень жовтня у школі традиційний Олімпійський тиждень, у ході якого не лише різні форми змагань, але й загальноміське свято. Цьогоріч, приміром, конкурс здорового харчування, на який учні готовили корисні страви і смакували ж ними.
Зустрічі з учасниками Майдану та АТО, які залюбки навідуються до рідної школи. На свято Покрови, до Дня захисника України школярі з дарунками відвідали батьків захисників, які воюють за Україну. Листи і малюнки для воїнів – улюблена справа учнів школи.
Укриття, яке облаштували в гаражі одного з працівників школи, спільно почистили, прибрали, облаштували місця для сидіння.
Увесь спектр багатогранної навчальної і виховної діяльності школи повністю висвітлюється на шкільному сайті і Фейсбук-сторінці школи –Гранки-Кутівський ЗЗСО І-ІІ ступенів. Соцмережі ведуть дуже активно, втім, як і працюють тут.
При вході на територію школи днями виклали бруківкою доріжку – директор щиро вдячна працьовитим техпрацівникам школи. Не просто виконують обов’ֽязки, а по-справжньому дбають про сільську школу її працівники. Планів і амбіцій ще багато, але ж … часи складні.
Пандемія коронавірусу та війна з російським агресором внесла свої корективи, але, сподівається весь колектив, що і в подальшому Гранки-Кутівський заклад освіти залишиться осередком надання якісних знань здобувачам освіти та виховання в молодого покоління любові до України, її мови, історії, звичаїв, традицій та обрядів.
Так хочеться упевненості та визначеності у цей непростий час, так хочеться працювати в звичному режимі.
Віра ВЛАСЮК
