Вміння віднаходити, відчувати і примножувати тепло, попри купи жовтого снігу і пекельного нестерпного безперервного граду колючохолодних осколків буття.Тепло справжнє, безумовне, ясне, безгрішне- то абсолют людської мудрості, нірвана. Тепло всередині.
Про ТЕЦ і кацапів не буду- буду про то, що хлопчикам треба термухи, теплі шкари, форми, буржуйки..І буду про то, що та, якщо мати смак і вміти насолоджуватись, нє просто вміти думати, й коли п’єш каву- думати про каву, або як самій противно від старих сірих светрів- дозволити собі купити найбажаніший і балдіти, простим прекрасним дрібничкам,які дають кольору нашим дням і настрою. Життя однесеньке і то коротесеньке))
Ну і ще в контексті гріття: якщо ти, істота, яка гріється на людському добрі, саможертовности, молитвах, здоров’ї і любові, але ти тупо нагло лицемірно ницо грішно грієшся як той щур кінчений, але тебе досі з голою сракою і поламаними руками не прив’язали до стовпа- то це дуже прикро, але певна, справедливість неодмінно відбудеться!
І ще- не пхайте і не розпорошуйте ваше щире сокровенне божественне благородне і милосердне тепло туди, де знецінять і лиш спотворять..посмажать з вашого жертовного чистого серденька галімий шашлик, і викинуть на смітничок. Є люди, що мають то тепло, а є просто посудини, які не здатні і не варті. Бережіть себе.
Надійка БАСАРАБ
