06 липня 2022 року.
Мабуть, більшість читачів, які прочитають цей текст, здивуються про мотиви прихованої проросійськості громадянина США, засновника “Facebook” Марка Цукерберга. Утім автор публікації, надрукованої сьогодні у розділі “Блоги” інтернет – видання “Цензор. НЕТ.”: https://censor.net/ua/b3352328, оглядач Олександр МІХЕЛЬСОН переконливо доводить “хто є хто”.
Журналістка Христина Коціра написала допис. І “Facebook” його заборонив.
Текст допису був таким.
“Горчинская, к следователю!”
На ватяних ногах 22-річна Ванда поволоклася до дверей. Тіло боліло. Сьомий день, як її затримали. Йшла темним коридором, потім сходами. До чого готуватись? Попередні рази ставили до стіни, били в голову, накидали на шию зашморг. Слідчий впирався ногою в живіт, а його помічник – у спину, душили.
“Бандеровская сука, все нам расскажешь. Где крыивки, где крыивки???” – відлунювало в голові. Переступила поріг кімнати для допитів. “Мы тебе шутку организуем, – погрозливо скалився гебешник Бровін, – раздевайся!”. Влупив нагайкою. Вона стояла і не рухалась.
Тоді катюга кинувся зривати одяг сам. Люто шматував шлейки бюстгальтера. Віддирав від понівеченого тіла труси, присохлі до кривавих струпів. Серед розкиданих по всій кімнаті лахів стояла гола дівчина. А гебіст покликав усіх тюремників, роздав їм нагайки й металеві прути: “Бейте по очереди. Сейчас она все расскажет”.
Найбільше боліло, коли бив свій, місцевий. Намагалася зазирнути йому в очі: як ти можеш? Ховав погляд.
Бровін тим часом зняв із себе піджак. Сліпуче біла шовкова сорочка в тонку синю смужку зовсім не вписувалася в жахіття, яке коїлося в цих темних застінках. Кат закотив лівий рукав. Ванда вже лежала на підлозі. Підняв її за волосся і ребром долоні сильно влупив по шиї. З рота, вух і носа цівками бризнула кров. Ванда далі вперто мовчала.
“На всю жизнь этот праздник Восьмого марта запомнишь! Одевайся, курва бандеровская!”.
“Где крыивки?” – ще довго відлунювало в голові й побитому тілі. Не видала. “Дякую тобі, Боже”.
Сьогодні вкотре нагадую історію життя Ванди Горчинської — жінки, яку, повірте, не здивували звірства росіян в Бучі, Ірпені, Маріуполі та інших містах і селах в наші дні, бо все це вона бачила, пережила і перетерпіла ще 1946-го.
Сьогодні Ванді Горчинській — 98. Вона для мене — та соломина, за яку я тримаюся, коли настає момент “все пропало”. Бо хіба могла Ванда в 1946-му — збита і зболена — отримавши вирок — “15 лет лишения свободи” — повірити, що переживе всіх своїх катів? Усіх тих мос…лів, які систематично знущалися, які вивезли під китайський кордон всю родину, а її саму мордували в холодних норильських таборах, хіба могла вона знати, що переможе?
Сьогодні Ванді Горчинській — 98! І вона перемогла”.
***
Ось цей текст було заборонено системою “Facebook”. Він, бачте, “порушує стандарти спільноти”.
Цей текст – не вигадка. Христя багато разів інтерв’ювала політв’язнів радянського режиму.
А ще – цей текст набрав понад три тисячі реакцій. І це вже більш ніж показово. Я, наприклад, пишу жорсткіші тексти. Але мене не забороняють. Лише знижують у рейтингу. Бо я не набираю і трьохста реакцій. А от коли багато – настає “покарання”.
Ні для кого не секрет, що компанія Марка Цукерберга “Мета” зараз проходить складний і тривалий судовий процес у Росії. Там на них спершу наклали купу штрафів, потім вирішили заборонити взагалі. І якщо FB заборонили навіть іще до юридичного рішення, вже на третій день війни, то з іншими продуктами компанії все може бути не так просто. Бо це ж який рекламний ринок!
У таких випадках гігантські корпорації завжди знаходять лазівки, виверти, щурячі ходи.
Дуже добре було б, якби наші ура-патріоти, які так беззавітно борються з якоюсь там нікому не потрібною овсянніковою, звернули увагу ось на такі речі. Де-факто цензуру на користь рашизму. Всесвітню цензуру, я наголошую.
Я не знаю, які потрібні тут заходи – я мало знаюся на технічному й економічному боці справи. Але вони, ці заходи, потрібні ще вчора, і тепер це цілком очевидно. Так далі терпіти не можна.
Олександр МІХЕЛЬСОН, оглядач
