Російсько-українська війна забрала життя двох воїнів з Новороздільської громади.
І знову місто навколішки, під свічки лампадки, щиру молитву і щемливе “Пливе кача» проводжає в останню життєву путь своїх Героїв…. Уже втретє за 20 днів війни… Герої не вмирають! Твердо повторюємо ми. Пам’ять про них житиме завжди у наших спогадах та молитвах. Смерть їх стане мотиватором для кінцевої перемоги над лютим проклятим на віки ворогом з московії.
17 березня громада прощалася з Героєм Русланом Люковим у Березині.
Новороздільська міська рада, її виконавчий комітет, міський голова Ярина Яценко, депутатський корпус висловлюють щирі співчуття сім’ям, родичам, близьким та друзям з приводу передчасної смерті наших земляків та Героїв. Нехай добрий, світлий спомин про покійних захисників назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, усіх, хто знав їх, любив та шанував. Сумуємо разом з Вами, підтримуємо в годину скорботи. Нехай душі загиблих знайдуть вічний спокій, а Господь прийме, де праведні спочивають!
«Всечесні отці, засмучена родино, шановна громадо!
Океан складається із крапель. Океан спротиву російським окупантам складається із краплин вкладень кожного, хто взяв зброю, хто виконує ті чи інші завдання Збройних сил України, територіальної оборони, самооборони. Там, на передовій, та тут, на місці – волонтерів, тих, хто допомагає бійцям, приймає біженців, чесно працює.
Сьогодні ми прощаємося з Русланом, який став не краплиною – цілим морем у спротиві Новороздільської громади.
Знаєте, коли в перші години ми почали організовувати самооборону громади і шукати чоловіків, на яких можна б без сумніву спертися, які не підведуть за жодних обставин, зможуть стійко робити свою справу в кожному населеному пункті громади – від усіх я чула ім’я Руслана Люкова. Він і справді став в основу самооборони громади, яка тепер працює як годинник.
Але вибрав для себе справу надважливу – захист Батьківщини там, на передовій. Цей вибір зробив не тепер. А ще у 2013 році. Коли одним із перших став активним учасником Революції Гідності. У 2014 році, коли добровольцем пішов на схід та воював у складі Другої афганської штурмової роти батальйону “Айдар”.
Боєць гідний прикладу із псевдо “Енергетик”.
Отримав багато відзнак та нагород. Кавалер Ордену “За мужність” III ступеня.
Здавалося б, а що ще треба? Прекрасна родина, люблячі мати Марія та дружина Іванна, син Ростислав, дочка Вікторія. Жити! Любити! Працювати! Але ні! Війна забирає у нас кращих.
Дивлюся в очі побратимам Руслана і розумію: його жертва не залишиться невідплаченою!
Від усієї Новороздільської громади низько вклоняюся та висловлюю співчуття рідним та близьким.
Вічна пам’ять Герою!
Слава Україні!».
У тиші прощання громада вслухалася у слова міського голови Ярини Яценко. Вона, як і всі ми, у журбі за кожним полеглим чи раненим, у святій вірі Гідності і Жертовності кожного захисника та найшвидшій нашій Перемозі над ворогом, вона, як і кожна жінка, мати, глибоко переносить кожну втрату, вболіваючи усім серцем за їх родини, за їх сім’ї. І провести місію проводжання в останню путь Героїв, коли юному захиснику (Володимиру Братціву) тільки но виповнилося 22, коли, як з Іваном Кучминдою, разом провела щасливі дитячі роки по сусідству у Берездівцях, коли завжди могла опертися на підтримку активіста з Березини Руслана Люкова, допомагає свята віра у Праведність визвольної боротьби за щасливе майбуття України!
Другий день поспіль Новороздільська громада прощається із своїми Героями. Міський голова Ярина Яценко звертається зі словами до сім’ї, родини, друзів, зі словами вдячності і підтримки, зі словами смутку і захоплення Героєм.
У ході бойових дій з російським окупантом, захищаючи українську столицю, загинув мешканець села Березина Люков Руслан Юрійович.
Першим, до кого звернулася з проханням розповісти про Руслана, був староста смт. Розділ Тарас Овсяник. Слова давалися важко, стійкий і відважний воїн, афганець, доброволець «Айдару», відповідальний староста заледве тамував біль: «Це мій друг, побратим, дуже близький побратим, ми разом у 2014-му пішли в «Айдар», надзвичайно хороша людина, чудовий сім’янин, кавалер Ордену «За мужність» 3 ступеня. Це була людина, що посеред ночі міг подзвонити, одразу приїде. Він у перші дні війни, без повістки поїхав захищати столицю. Він у нас був живчик, поспівав всюди. Там, під Гостомелем, зараз з ним прощаються усі мої побратими – Бур, Шах, Кавказ, Янгол, а я не з ними….».
Люков Руслан народився 1 листопада 1974 р. в смт. Розділ. Навчався в Березинській школі. Закінчив Новороздільський коледж. Служив в рядах ЗС України (Нацгвардії) з 17.06.1993 року по 4.11.1994 р..
Після військової служби працював монтажником в Проммонтаж “СУ-27”. Потім займався підприємницькою діяльністю. У 2013 році брав активну участь в Революції Гідності. У серпні 2014 року пішов добровольцем. На Сході України воював в складі другої Афганської штурмової роти батальйону “Айдар” і носив позивний “Енергетик”.
Брав участь у багатьох боях в Луганській області, за що був нагороджений медалями і Орденом “За мужність” III ступеню.
Після повернення із зони бойових дій займався в подальшому підприємницькою діяльністю.
З початком повномасштабного вторгнення російських загарбників з перших днів війни приймав участь в боях в м. Гостомелі Київської області, де 14 березня 2022 року героїчно загинув.
Вічна пам’ять Героям! Герої не вмирають! Слава Україні!
