Зустрілись душі двох братів на небі,
Які так швидко відлетіли в небеса.
Два ангели, два воїни, два соколи рідненькі.
І подивилися, яка там є краса.
Але вони хотіли жити тут, із нами.
Радіти сонцю, бачити батьків.
Лиш не судилося, життя їх обірвалось.
Ніхто із них такого не хотів.
Ми віримо, що це колись минеться,
Що відбудуєм неньку – Україну.
Що ми засіємо свої поля..
І це буде наша земля.
Ви це побачите із неба.
Радіти будете за нас.
Що не дарма життя свої віддали.
Ми будемо завжди молитися за вас.
Віра ОСИПЧУК
