Сьогодні, 8 березня, завершився земний шлях 22 – річного новороздільця, який напередодні загинув, захищаючи мирних жителів Миколаєва від російських вбивць, які просто відстрілюють цивільних громадян. О 12.30 год. у Новороздільській церкві УПЦ Святителя Миколая відбувся чин похорону убієнного ворогом Володимира Братціва.
Важко даються рядки, бо і досі перед очима щільно миготить щемна подієва стрічка сумного дня. Контурно виринають найбільш вражаючі моменти.
У скорботному мовчанні величезне згромадження людей, які заполонили і церковне подвір’я, і капличку, де настоятель храму Ростислав Мига та десятки священників різних конфесій з Нового Роздолу і навколишніх сіл та містечок розпочинають поминальний чин пере тим, як перенести труну з тілом Володимира, накриту державним прапором України та стягом бойового підрозділу, у складі якого захищав Вітчизну новорозділець., у храм Святителя Миколая.
У скорботному мовчанні батько і матір Володимира , два брати Костянтин та Анатолій, сестричка Настуся, рідні та близькі, його дівчина, яка тримає портет героя у військовому однострої.
А бойові побратими, які разом з бійцями місцеіого підрозділу тероборони ЗСУ несуть останню вахту обабіч труни з Володимиром. На вигляд вони зовсім юні і, здається, що вони ще не сповна усвідомлюють, що це крайні спільні хвилини. Вони сором”язливі і світлі, хоча і з скорботними обличчями, тому важко уявити їх суворими і безстрашними десантниками, які впродовж 12 днів боїв з російськими нелюдами орками наводять на них жах. Але це так. Вони – воїни, захисники Вітчизни. Ще два дні тому з ними пліч – о –пліч захищав рідну землю від окупантів Володимир Братців. Він сьогодні полине у небесне воїнство, а через годину – дві увійде у коло полеглих побратимів на міській цвинтарній Алеї Героїв. Він, як і вони, виконав свій обов’язок Воїна.
Про святість цього чину дуже глибоко у проповіді говорив отець Ростислав. Про любов до Вітчизни, про батьківську любов, просто про земну любов і дружбу. А ще про істинність віри і важливість дотримуватись у житті божих цінностей. Вони важливіші за інші, коли пріоритетом стає тільки прагнення до матеріального.
Дещо інші, але такі ж проникливі слова, промовляла на міському майдані перед громадою і міський голова Ярина Яценко. Здавалося б прості слова, але щирі, доречні і змістовні – про важливість сім”ї як ланки виховання громадянськаої позиції, працелюбності, патріотизму. Такою для Володимира була його сім”я. Ярина Володимирівна щиро подякувала матері та бітькові героя за те, що виховала такого сина, добрими словами згадала братів і сестричку, у яких така міцна сім”я. Новороздільці схиляють голову перед ними та їхнім сином, який віддав життя за Україну.
По – військовому виразно, від душі і без зайвого пафосу мовив про полеглого героя і його побратим.
А на цвинтарі бійці тероборони воздали останню шану Володимиру Братціву атвоматними залпами.
Герої не вмирають! Слава Україні!
