Обласний заочний фестиваль-конкурс творчих учнівських робіт краєзнавчо-патріотичного спрямування «Батьківщина мого серця» визначив переможців 2021 року.
І перше місце отримала робота вчителів і учнів Новороздільського професійного ліцею (колишнього училища №5).
Наголошу, що перше місце роботи Новороздільського професійного ліцею отримують уже другий рік поспіль!
Перша робота називалася – «Перлина Розділля», друга – «Частинка Франції на теренах Розділля». Тема обидвох, як, напевно, уже здогадався наш читач, – палац графа Лянцкоронського у смт. Розділ.
Чесно, знала, що це дійсно неоцінена і запущена перлина нашої історії нашого краю.
Але, прослухавши, міні-дослідження учнів у двох їх роликах, переконалася – ми ще мало знаємо про цей дивовижний палац.
Викладач, вчитель математики Олександра Козодой зі своїми учнями (групи «кухар, кондитер») – Вовк Юлія, Тітко Леся, Ярема Марія (перший ролик) та Роксоляна Граб (другий ролик) та з активною підтримкою заступника з виховної роботи Віри Білінської провели просто дослідницьку роботу з вивчення історії та особливостей знищеного палацу у селищі Роздолі. Вони «перелопатили» безліч літератури, газетних дописів та матеріалів з архівними даними з інтернет-джерел, комунікували з Дрогобицьким краєзнавчим музеєм, який їм надав унікальні фотографії понад столітньої давності (коли палац був у розквіті), розпитували людей старшого покоління, котрі ще пам’ятають чи навіть працювали у графа, чи їх родичів – зокрема, мали розмову з Мирославою Лютою з Березини та Оксаною Михальською з Нового Роздолу, використовували вірші та дослідження історика, який також цікавиться палацом графа Лянцкоронського, Сергія Дорожинського, а також залучили до фотозйомок талановитих відеооператорів Христину і Сергія Гульник, котрі додали мистецького ефекту і завершеності проведеним роботам.
Палац Лянцкоронських-Жевуських заснований 1740 року. Безліч раз добудовувався і розростався, тут свого часу були унікальна бібліотека, колекції античних скульптур та картин (колекція Кароля Лянцкоронського по кількості була третьою в Австро-Угорщині!). Усю велич, амбітність, вишуканість і смак власників перлини Розділля зуміли зобразити у кількахвилинних відеороликах переможці обласного фестивалю творчих учнівських робіт. А яке багатство паркового мистецтва: учні детально описали усі види рідкісних дерев, висаджених на 6,6 га парку…
Весь об’єкт палацу Лянцкоронських можна і треба зробити національною спадщиною і гордістю Розділля – переконані автори проєкту. Мету для Новороздільської громади у плані краєзнавчо-патріотичного спрямування поставлено – треба лишень до неї спільно прямувати.
Відеороботи можна подивитися за цими посиланнями:
“Перлина Розділля” – https://www.facebook.com/100002809846902/videos/pcb.4011520495618239/745861933484464
«Частинка Франції на теренах Розділля» –
https://www.facebook.com/100002809846902/videos/pcb.4011520495618239/445280347053899
Сергій Дорожинський
Стукіт коней, що виїжджали
Колись давно із цих воріт,
Ми не почуємо вже з вами,
Той звук підков із давніх літ.
Лиш у старих, ржавих воротах
Відчутно велич всіх років,
Які сховали в своїх замках
Загадки величі віків.
Ворота – навстіж
тут відкриті,
Нема лакеїв, дворових,
Все пропаде, мабуть, тоді,
Коли дух згасне вартових.
Колись тут музика лунала,
І скрипка грала, віолончель…
Графиня з графом тут гуляла,
І так закінчувавсь їх день.
Звичайно, було все інакше,
Росли дерева молоді,
Кругом – це було так казково,
Приходить час – і все в імлі…
Імла породить скоро хаос,
Все поросло і так давно.
А ще почнуть кричати вголос,
Та буде байдуже всім на то…
Від редакції.
До речі, нещодавно знову прочитали одне з досліджень історії палацу Лянцкоронських, яке попередньо ніколи не зустрічали. Вирішили, читачам також буде цікаво. А свідків історії просимо зголошуватися до розмови.
«Особливою гордістю Жевуських був кінний завод у Роздолі, де розводилися “тарантовані” (білі в яблуках) коні, яких використовували переважно для парадної виїздки. Розводити їх почали у 60-х роках XVIII ст. У 1763-1772 рр. кількість кобил у табуні коливалася у межах 23-32, огирів – 6-16, а всього табун складав 42-73 коні.
Навіть вибраковані з табуну коні реалізовувалися за добрі гроші. Часто цей табун переганяли до Черниці, де росла особлива трава, після якої шкіра коней виблискувала і виглядала оксамитовою. Ця порода досі зветься в Угорщині “РОЗДІЛЬСЬКОЮ».
Можливо, ми ще побачимо цю породу коней у нашому Роздолі».
