24 грудня, на католицький Свят – Вечір, пішла з життя колега – вчителька хімії Галина Степанівна ФІЛІП’ЮК. Не витримало серце.
Працювала в Новороздільській ЗОШ І- ІІІ №5 з часу відкриття закладу освіти у 1983 році і до небажаного звільнення у 2021-му. Шість років була методистом міського відділу освіти.
Галина Степанівна мала відзнаку «Відмінник народної освіти», а за опитуванням її випускників, на той час студентів львівських «вузів», як висококваліфікований спеціаліст з предмету «Хімія», стала лауреатом Міжнародної Соросівської програми підтримки освіти у галузі точних наук.
Опитувані студенти не навчалися на хімічному факультеті, але оволоділи цим предметом так, що з вдячністю і пошаною говорили про свою вчительку – Галину Степанівну.
Відвідувала, і то нещодавно, її уроки – дуже змістовні, дохідливі, із застосуванням відео презентації, дослідами й іншими різноманітними методами навчання. Та головне – тихим, спокійним, виваженим словом наставника Галина Степанівна допомагала учням ґрунтовно засвоювати теми уроків.
Мої знання з хімії неглибокі, та відвіданий урок добре запам’ятала, а після завершення ставила Галині Степанівні запитання, на які Вчителька давала ґрунтовні відповіді. Вона – професіонал своє справи. Свого часу закінчила школу на рідній Тернопільщині із срібною медаллю.
Галина Степанівна відзначалася товариськістю, любила частувати колег власними смаколиками, чаєм – кавою. І завжди – позитивною бесідою. Такі негативні людські якості як злоба, плітки, вкупі з розмаїтими відтінками непорядності, були для неї неприйнятними. Важко переживають цю раптову втрату ті, хто глибоко шанував (і шануватиме) Галину Степанівну, кого вона глибоко поважала і для яких назавжди залишиться живою, цікавою і відкритою особистістю.
Схиляємо голови у скорботі і співчутті чоловікові, донечці, нашій випускниці, сестрі, теж учительці, натепер працівниці міського відділу освіти, та родині Галини Степанівни. Вона всіх безмежно любила.
Галина Степанівна якось згадувала батька – вчителя (до слова, її мати теж була педагогом), який став для неї і всіх, хто його знав, прикладом високоморальної людини, людини честі і високих життєвих принципів.
Шановна Галино Степанівно, земля Вам пухом. А світлу і щиру Вашу душу нехай Всемилостивий Господь у цей великий день християнського Свят – Вечора прийме у Царство Небесне.
Не забудемо, любимо, шануємо, сумуємо…
Ірена ЛУКАЧУК
P.S. До цього реквієму додає свій біль утрати ще один лауреат премії Фонду Сороса, вчитель фізики ЗОШ №5 Тамара Володимирівна СОХАН:
«Той день печалі запам’ятаю назавжди,
Слова розпуки рідних: «Її уже нема.
Пішла у небеса.
Поник для неї світ…»
І серце плаче,
Не вірить, що навічно відбула.
Пішла у небеса.
На Божий суд,
На Божий п’єдестал,
Щоб в пам’яті людській
Воскреснуть й вічно жити.»
