Сьогодні у Львові відбулося вшанування пам’яті українських націоналістів Дмитра Данилишина та Василя Біласа
Ще з початку 90-х років на пагорбі, що через дорогу навпроти греко – католицької церкви сусіднього села Верин сільськими активістами, зокрема, і художником Михайлом Сасом, споруджено символічну могилу Василю Біласу й Дмитру Данилишину, членам ОУН, яких на цьому місці затримали польські жандарми 30 листопада 1932 року. А поховані українські патріоти, яких польський суд засудив до страти, у Львові на Яновському цвинтарі.
Сьогодні 23 грудня, близько 06:30 год представники департаменту комунікацій та внутрішньої політики Львівської ОДА спільно з молодіжними громадськими організаціями спільним виконанням Гімну України та запаленням лампадок на місці страти членів УВО та ОУН (колишня тюрма «Бригідки», що на вул. Городоцька) вшанували їхню пам’ять.
Згодом, як повідомляє пресслужба Лвівсьвокї ОДА, учасники переїхали на Янівське кладовище до могил Василя Біласа та Дмитра Данилишина на Меморіалі Українських Січових Стрільців. Також на полі №38 священнослужителі провели чин поминальної панахиди.
Історична довідка:
Дмитро Данилишин народився 2 квітня 1907 року в м. Трускавець. Закінчив три класи народної школи, та пішов працювати шевцем. Василю Біласу доводиться дядьком.
Василь Білас народився 17 вересня 1911 року у Трускавці. Після закінчення семирічної школи працював продавцем. Обоє належали до пластового куреня ім. Івана Богуна у Дрогобичі.Кілька разів В. Біласа судили за участь у Пласті. У складі п’ятірки ОУН брали участь також у нападах на пошти в містах Трускавець і Борислав та вбивстві депутата польського сейму Тадеуша Голувка.
30 листопада 1932 року група ОУН здійснила напад на пошту в м. Городок (Львівська область) з метою експропріації коштів. Загальне керівництво операцією здійснювали Роман Шухевич і Микола Лебідь. Дмитро Данилишин і Василь Білас, були затримані, під час відступу з місця подій, згодом заарештували і Мар’яна Жураківського та Зенона Коссака. У ході судового процесу Данилишин та Білас були засудженні до смертної кари. Страчені 23 грудня 1932 року у м. Львів, на території в’язниці «Бригідки». Останніми словами Д. Данилишина були: «Мені тільки дуже жаль, що я не можу ще раз умерти за Україну».
У момент страти в багатьох греко-католицьких церквах Галичини проводили поминальні служби, при цьому польська поліція, остерігаючись масових заворушень, не наважилась втрутитися. Польська влада відмовилася віддати тіла страчених для поховання. Проте пізніше їх таки поховали у м. Львові на Янівському кладовищі.
