Напередодні Дня добровольця насамперед згадалися новороздільці, які першими восени 2013-го линули на столицю, аби на Майдані відстояти право України увійти у коло цивілізованих держав Європейського Союзу. Їхній порив і досі викликає душевний трепет.
У ті тривожні дні і ночі наприкінці листопада 2013-го з нашого славного міста потужний людський потік мирних протестувальників у Київ набирав обертів, а на центральній площі Нового Роздолу розгорталися перші мітинги. А починаючи з вранішніх сутінків 1 грудня, коли сотні екіпірованих як на війну «беркутів Януковича» брутально, жорстоко і нещадно били і кидали в «автозаки» тоді ще романтично налаштованих молодих протестувальників (переважно із студентського середовища), які разом із переможницею Євробачення Русланою Лижичко влаштували біля стели Незалежності нічну вахту незгоди з рішенням Януковича (бо ж 29 листопада на Вільнюському саміті він таки офіційно відмовився від курсу у ЄС, обравши путінський вектор розвитку) , перші новороздільські добровольці, а з ними десятки тисяч небайдужих громадян, цвіту української нації – хто чим міг і як міг – масово подалися у Київ і перетворили столицю на останній бастіон Державності.
Так починалася Революція Гідності
У цьому могутньому здвигу народного протесту, який через нерішучість лідерів Другого Майдану поволі втрачав запал, визріли легіони безстрашних патріотів, котрі усвідомили, що тільки революційним шляхом можна скинути антиукраїнську деспотичну владу і делегувати її винятково політикам – державникам, справжнім реформаторам.
Так народилися сотні Самооборони, так постав «Правий сектор», які забезпечили перемогу Революції Гідності. З початком російсько – української війни було сформовано й інші добровольчі батальйони, які безстрашно боронили рубежі держави, знищуючи російсько – сєпарських окупрантів. А в їхніх бойових шеренгах на передньому краї повсякчас із побратимами перебували наші славні новороздільці…
І коли російські війська та банди сепаратистів навесні 2014-го рушили на Донбас, аби у крові потопити завоювання Української Революції (тоді і виявилося, що військово-матеріальна база вітчизняних Збройних Сил була фактично доведена корумпованим режимом Януковича до краху, отож революційній владі доводилося «на марші» її відновлювати «по крупинках»), то насамперед світле воїнство Майдану, зорганізувавшись у добровольчі батальйони, не гаючись, подалося на Донеччину та Луганщину, аби дати відсіч віроломним зайдам. А в їх бойових шеренгах на передньому краї повсякчас із побратимами перебували наші славні новороздільці.
Так гартувалася сталь нової збройної формації…
Мабуть, у російсько-українській війні найбільше новороздільців воювало у лавах Української добровольчої армії (раніше – «Правого сектора» Добровольчого українського корпусу) під проводом Дмитра Яроша. А найчисельнішим братством – у легендарному 8-му окремому батальйоні «Аратта», створеному і очолюваному до відходу у Вічність 1 серпня 2020 року світлої пам’яті Андрієм Гергертом. Їхня бойова звитяга на фронтах Донбасу оповита славою, про що «Вісник Розділля» впродовж декількох років інформував городян.
До слова, в грудні 2016-го ваш автор перебував на запрошення земляка, колишнього учня ЗОШ №3, комбата «Аратти» Андрія Гергерта (Червня) у Широкиному (див. фото). У ці незабутні декілька днів перебував серед бійців «нелегальної армії Яроша», вбувався у їхній воістину суворий побут Воїна і на базі в Юр’ївці, і на лінії зіткнення у Широкиному. Напоказ побут був тихим та непомітним для стороннього ока, але насправді це був лише нетривалий постій після кількаденної ротації, короткі мирні дні перед черговим рейдом на передову. А там «наші тихі і непомітні бійці» вмить перетворювалися на смертельно небезпечних для зайд-ворогів воїнів (як у пісні Ріфмастера «Тихо прийшов, тихо пішов, ворога знищив, як був наказ), які за будь-якої нагоди знищували окупантів. Мимоволі пригадався вислів комбата Червня: «Ми люди вільні. Бачимо ворога – вбиваємо…». Він саме про наших добровольців, які в сувору для Держави годину вільно, без примусу зробили свій вибір – захищати Україну.
З Днем добровольця, відважні земляки, хто за покликом серця та обов’язку став на захист Держави. Вічна слава полеглим! Слава Україні!
Іван БАСАРАБ
