Нагадаємо читачам, що цей страшний злочин було скоєно 43-річним новороздільцем 20 жовтня 2020 року. Зокрема, близько опівночі Андрій, намагаючись заспокоїти матір, яка вчергове декілька годин поспіль, сидячи за столом в кухні, за щось голосно докоряла йому (а докоряла, як згодом стало відомо редакції, вона постійно – і таке материнське «промивання мізків» просто виводило сина із себе), спочатку вистрілив із револьвера марки Флобер у стелю, а коли і це не вплинуло, не цілячись, вистрілив ще декілька разів поспіль у її сторону (як вказано у матеріалах досудового розслідування, 9 разів) і вибіг з квартири. Оговтавшись на свіжому повітрі, повернувся додому і переконався, що матір мертва. Відразу ж викликав поліцію, а коли прибули правоохоронці, він відсторонено оповів їм, як скоїв вбивство. Поліція затримала вбивцю і скерувала його у СІЗО, що у Львові на вул. Городоцькій. За цим фактом слідчі територіального підрозділу поліції, за процесуального керівництва Золочівської місцевої прокуратури відкрили кримінальне провадження за ч.1 ст.115 (умисне вбивство) ККУ. До речі, санкція такої статті сувора – позбавлення волі від 7 до 15 років.
Днями редакції стало відомо, що нещодавно відбулося чергове судове засідання у цій резонансній справі. Зрештою, ваш автор час від часу цікавився у однокласника Андрія С., новороздільського підприємця Сергія Краснопольського (молодшого), який відвідував підозрюваного у матеревбивстві і в СІЗО, і брав участь у всіх судових засіданнях як представник його інтересів, і цього разу попросив його, по можливості, надати коментар. Слід зізнатися, що, окрім репортерського мотиву, ваш автор мав, як кажуть, і особистий, адже Андрій час від часу заходив у редакцію, щоразу оповідав про якусь чергову несправедливість, а якось у розмові, дізнавшись про моє «книголюбство», згодом приносив і пропонував почитати книги, які йому сподобалися. Щоразу це були цікаві видання. Крайній візит був наприкінці літа і тоді Андрій дав почитати чергову книгу – «Нонсенс. Осягнути і перемогти» американського автора Джеймса Голмза. Якщо коротко, то це грунтовне дослідження про те, як людина пізнає світ і ухвалює рішення, про те, що відбувається з людьми, коли вони стикаються з чимось невідомим та суперечливим. До слова, вона і досі знаходиться в редакції. Можливо, колись її власник і навідається за «Нонсенсом». Хтозна…
Перше запитання до Сергія Сергійовича стосувалося характеристики, яким був Андрій С. у школі, у житті, у крайні дні перед скоєнням смертного гріха.
– Як Ви знаєте, ми з Андрієм – однокласники, вчилися в СШ №2. Він був дуже здібним до всіх предметів учнем, вчився на відмінно. По закінченні навчання в школі поступив у Новороздільський політехнікум, який закінчив з відзнакою. Так же легко давалося йому навчання і в Львівському політехнічному інституті, куди поступив згодом. Наскільки мені відомо, і цей «вуз» Андрій закінчив з відзнакою. Що й казати, він був дуже розумним хлопцем.
А от у самостійному житті Андрій був якимось роззосередженим, не сконцентрованим та невмотивованим. Хоча й іронічним та метушливим, однак все одно справляв враження, що йому непросто собі дати раду у різноманітних ситуаціях та обставинах, з якими повсякчас стикаються у житті дорослі люди. Можливо, на таке формування характеру впливала його матір, яка, підозрюю, виховувала сина суворо, у покорі, вдавалася до повчань та докорів. Як зрозумів із декількох розмов з нею по-мобільному, вона була вкрай емоційна та дратівлива особа. Про себе я вважав її, якщо не повністю психічно хворою, то психічно неврівноваженою це точно. Зрештою, таке враження справляв і Андрій, але оскільки я з ним часто спілкувався, до того ж у крайні роки він часто допомагав мені у роботі, то, як кажуть, звик до його оригінального характеру та манери спілкування, не підозрюючи, що це тільки видима частина айсберга. Власне, коли вже медична експертиза в рамках кримінального провадження, порушеного правоохоронцями стосовно Андрія С. у зв’язку з висунутою підозрою в умисному вбивстві матері, встановила йому діагноз «шизофренія», я, чесно кажучи, не дуже і здивувався. Як зазначав вище, мабуть, на таку психічну недугу хворіла і його покійна матір. Тож не важко уявити, яка у їхній квартирі панувала атмосфера, адже жили вони тривалий час удвох, адже батько, наскільки мені відомо, як поїхав кудись на заробітки, та так і не повернувся, покинувши сім’ю.
-Повертаючись до того страшного злочину, коли 43-річний Андрій, нехай і в стані афекту та психічного розладу став матеревбивцею. Наскільки відомо, ти з перших днів перейнявся цією трагічною подією, відвідував свого однокласника в СІЗО. У якості кого тебе допускали і в СІЗО, і на судові засідання?
-Так, звістка про те, що Андрій застрелив свою 75-річну матір, мене глибоко вразила. Нагадаю, це сталося 20 жовтня 2020 року. Близько опівночі поліція затримала вбивцю і скерувала його у СІЗО, що у Львові на вул. Городоцькій. Вже через декілька днів я почав провідувати його у СІЗО з «передачами». А згодом перед першим судовим засіданням я отримав від нього нотаріально оформлену Генеральну довіреність із правом розпоряджатися його майном та правом представляти його інтереси, де це необхідно, в тому числі, в суді. Про це він просив мене особисто як однокласника, адже у Новому Роздолі після вбивства Андрієм матері (він поміж іншим під час відвідин так і не зміг пояснити мені, як це могло статись) в нього більше нікого не залишилось ні з рідних, ні брата, ні сестри.
Думаю, що про це слід також сказати: мені відомо, що Андрій дуже любив свою матір, чого і не приховував, купував їй фрукти-овочі, щось смачненьке, хоча і казав, що після інсульту у неї геть зрушилися нерви.
До речі, вже під час першого судового засідання суддя звертався до мене із запитаннями, ким я доводжуся підсудному Андрію С., на що я відповів, що є його однокласником, що він допомагає мені добровільно у роботі. Саме це і спонукало мене бути його офіційним представником в суді, на що я отримав відповідну довіреність. Додам, що рік-два перед цим Андрій працював на Миколаївському цементному заводі , власне, там начальство помітило його неадекватність, навіть скеровувало на обстеження у Львівську психіатричну лікарню, де йому, якщо не помиляюся, встановили діагноз – початкова стадія шизофренії. До речі, помітив, що алкоголь був Андрію протипоказаний, оскільки викликав збудження, але інколи він собі, як кажуть, дозволяв. Власне, як відзначено у матеріалах досудового розслідування, у день вбивства він перебував у стані алкогольного сп’яніння.
– У 20-х числах лютого відбулося чергове судове засідання, що можеш сказати з цього приводу?
– Якщо бути точним, то 23 лютого 2021 року у приміщенні Миколаївського районного суду відбулося вже четверте за рахунком засідання у справі Андрія С. Важливо підкреслити, що на попередньому засіданні було прийнято рішення скерувати підозрюваного у скоєнні вбивства матері Андрія С. у психіатричний диспансер специфічного медичного закладу, розташованого по вул. Кульпарківській у Львові для проведення всебічного обстеження. Згідно з висновками фахівців, які були оприлюднені 23 лютого на вказаному засіданні суддею, який веде цю справу, Андрій С. є хворим на шизофренію, а отже, цей діагноз передбачає неосудність за вчинений злочин. Натомість, відзначив суддя, зважаючи на стан Андрія С., з метою ізоляції Андрія С. від суспільства, судовим рішенням передбачено скерувати вказану особу на лікування у спеціалізований психіатричний диспансер у Дніпропетровській області. Згодом адвокат підсудного та я як представник інтересів підозрюваного виступили із клопотанням, аби високий суд, врахувавши, що Андрій С., маючи встановлений експертизою такий діагноз, до того ж є повним сиротою, а також не має рідних, обрав судовим рішення медичний заклад для подальшого лікування Андрія С. саме у Львівській області, а не запропонований психдиспансер у Дніпропетровській області. Характерно, що, окрім нас, з аналогічним клопотанням та аргументами до судді звернувся навіть прокурор. І суддя, зваживши на вказані клопотання, а перед тим до дрібниць вивчивши матеріали досудового розслідування та усі обставини скоєння Андрієм С. вбивства матері, звершив правосуддя у даній справі, як на мене, у вищій мірі справедливо: визнав підозрюваного неосудним та скерував на примусове лікування у спеціалізований медичний заклад саме у Львівській області. Утім, це не остаточне засідання, мають відбутися ще, бо наразі Андрій С. знаходиться на лікуванні у психдиспансері закритого типу на Кульпарківській.
– То що, це ще не остаточний вирок?
– Ні, не остаточний, мабуть, ще має відбутися завершальне засідання, зважаючи на діагноз. Очевидно, воно відбудеться тільки після проходження Андрієм С. чергового курсу лікування. Я вже казав про об’єктивність прокурора, який, до речі, коли суддя, дотримуючись судової процедури, звернувся до Андрія С. з проханням виступити, то прокурор звернувся до високого суду з клопотанням відхилити дану пропозицію, оскільки підсудний перебуває у неадекватному стані, що було враховано суддею. Також відзначу фаховість і адвоката Андрія. Користуючись нагодою, добрим словом згадаю і працівників Новороздільського та Миколаївського відділень поліції, які проявили людяність щодо фігуранта цього кримінального провадження.
Розпитував Іван БАСАРАБ
