Аби зарадити цьому, слід діяти у відповідності із порадами українських та закордонних психологів
Про булінг, мабуть, знають всі, бо це ганебне явище в наш час, на жаль, досить поширене: діти можуть цькувати інших однолітків, а найчастіше – однокласників.
А чи відомо щось про мобінг? Так. Українська психологиня Ольга Соломка та британські вчені П. Брічено і М. Торнтом видали книгу «Плач у шафах: коли вчителів цькують». Посилаюся на це джерело.
Зазначено, що зафіксовано 45 варіантів цькування: наклепи, ізоляція в спілкуванні, контроль за кожним кроком, причіпки, стравлювання тощо.
Кого цькують? Конкурентів на посаду, на чийсь погляд, надмірно чесних, тих, хто викликає заздрість, хто вирізняється неважливо чим: найчастіше розумом, одягом, досягненнями і т.п.
Хто цькує? Про вампіризм теж відомо: чим більше нервує і страждає людина, тим цікавіше її переслідувати. Пристрасть вампіра – скандалити і грубіянити, звинувачувати надумано, збирати «досьє», причепитися, пакостити…
Цькують як з подачі начальника, що ділить колектив на «відданих» та решту, що звик в тіні загрібати жар чужими руками, так і «наближені» «шефошанувальники».
Цькування веде до хворіб: мігрені, розладу сну, хронічної втоми, зниженої концентрації уваги, депресії. Це наслідки. Вони загроза і для переслідувачів психологічного терору.
Тому автори дають поради: – наполягати на службовій перевірці; – не боятися тому, хто звик до лестощів, казати правду; – документувати досягнення, щоб уникнути ситуації, коли пам’ятають лише помилки; – не дозволяти диктувати, хто ви є; – підвищувати самооцінку тощо.
Переслідувачів не хвилює репутація закладу і розвал колективу – їм вигідно приймати нових людей…
«Мобінгом називають явище, коли стадо накидується на хижака і затоптує його. Ікла і пазури не рятують – копитні беруть кількістю. Навіщо їм це? Щоб усунути загрозу. Хижак може зараз не полювати, але так спокійніше», – зазначають автори вищезгаданої книги.
Для агресивних вампірів головне – створити жорстку залежність: матеріальну, службову, змусити проти волі людини спілкуватися з ними. Вони намагаються бути начальниками чи політичним діячами. Не дозвольте!
Бережіть у собі Людину!
Ірена ЛУКАЧУК
ВІД РЕДАКЦІЇ. Порушена вчителькою із кількадесятирічним стажем проблема, можна припустити, присутня і в Новому Роздолі. Підкреслимо, можна припустити. Утім, жертви мобінгу, схоже, воліють не «виносити сміття з хати», а тихо зносять психологічний тиск колег. Про це хіба що можуть поділитися у сім’ї (аби тільки не чули діти) та «по великому секрету» – у колі близьких друзів. Бо не знають, як дати з цим раду, як протистояти цькувальникам. Виявляється, вихід є. Звичайно, відстоювання своєї гідності, професійної репутації у таких колективах, де «культивується» та «заохочується» мобінг – нагадуватиме тернистий шлях. Але, як радить Ірена Володимирівна, варто спробувати. До речі, на запитання, чи відчувала застосування мобінгу щодо себе персонально впродовж своєї педагогічної кар’єри, Ірена Володимирівна відповіла :
– Чи переживала мобінг?.. Неодноразово – і саме через вказані вище у тексті причини. Адже і в період існування СРСР, працюючи у школі, була чи не єдиним керівником не – членом комуністичної партії, що викликало докори і звинувачення у неіснуючих гріхах. На жаль, не канув в Лету мобінг і сьогодні.
– Але ж невже концепція нової української школи не передбачила протидії цьому гнітючому явищу цькування?
–Так, освітянська реформа, власне, і спрямована на те, щоб в новій українській школі панував дух творчості, підтримки, толерантності, а не «надзирательства» і збору надуманих промахів у роботі вчителя, а будь – яке зауваження розцінювалося як очорнювання. Треба зауважити, що як за булінг, так і за мобінг, держава передбачила певні покарання. От тільки люди мовчать…Можливо, тому дієвість реформи нової української школи у цьому аспекті дещо пробуксовує. Адже, як відзначив екс – керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально – методичного центру забезпечення якості освіти Ігор Лікарчук: «За великим рахунком, булінг (термін «мобінг» увійшов у широкий вжиток дещо пізніше за «булінг», тож шановний освітянин мав на увазі і це явище) у педагогічних колективах – реальна і дуже сильна загроза будь – яким реформам у освіті. Адже зацькований вчитель – катастрофа. Його не можна пускати до дітей…Бо не виключено, що діти будуть також цькувати такого вчителя. Найголовніша проблема булінгу в педколективах – мовчання та відчуття безпорадності. І про це багато пишуть мені учасники нашої групи «ДУП: школа».
Від запитання до Ірени Володимирівни про те, чи відомі їй випадки мобінгу у школі, де вона працює, ваш автор утримався…
Розпитував Іван БАСАРАБ
