Красива зелена місцевість обабіч дороги, яка веде до Юшківців – це не лише про красу галицького краю. Це місця слави боротьби українського народу у лавах ОУН-УПА за незалежність нашої України, це жива історія мужньої боротьби, яка триває і нині, і з тим же самим загарбником та ворогом.
Володимир Лагоцький створив у стінах занедбаної школи, учнем якої був з 1955 року, музей Слави Стецько. І тут не лише про визначну особистість української історії. Тут і загалом про визначну історію боротьби земляків, воїнів ОУН-УПА нашого краю.
Завітайте в цей музей: він вразить своєю неординарністю, експонатами, наповненістю іменами та історичними подіями, які так мало відомі більшості, а ще фанатизмом його організатора, ініціатора створення п. Володимира, затятого, змотивованого патріота-юшківчанина.
Пластуни, нехай ваші стежки історичних досліджень пролягають через цей багатий подіями боротьби ОУН-УПА краєм. І корисно, і красиво, і пізнавально.
Володимир Лагоцький «Історія створення народного музею Слави Стецько в Юшківцях» (журнал «Наша спадщина» №4 (36) 2023 р.).
«У 1892 р. в селі було збудовано школу (будували за кошти громади села і тодішньої держави). У 1905 р. в школі вже навчалося до 80 учнів в 2 зміни. Школа діяла до 1963 р. У 2005 р. перебував в гостях у тещі Агафії Мазовської на Різдво. Зайшла мова про святкування Різдва повстанцями нашого села в 1944 р. Теща згадала свою вчительку Анну-Євгенію Музику. Відшукала свідоцтво про закінчення Юшківської школи в 1940 р. і показала мені. А також згадала, що на початку 1991 р. її просили підписати документ, щоб підтвердити громадянство України Славі Стецько. Того вечора було прийняте рішення про створення музею видатної політичної діячки Слави Стецько.
Будинок школи було передано для потреб церкви (як юридичної особи). Розробив проект реконструкції будинку: укріпили фундамент, відремонтували дах і стіни.
Паралельно розшукував і матеріали для експозицій музею. Після відвідин Юшківців родина Степана і Лесі Брацюнів (тоді голова Конгресу українських націоналістів), які успадкували все майно Слави Стецько, уклали угоду про передачу його майбутньому музею. Меблі, банери, макети, вітрини виготовили за своїми ескізами і проектами.
У 2009 р. село відвідав владика Михайло Вівчар і від нього отримали благословення на подальшу роботу музею.
24 серпня 2010 р., у день святкування Незалежності України, музей було урочисто відкрито.
Зважаючи, що на теренах нашого краю проходили події визвольної боротьби УПА, створено експозицію Зелений Гай.
За 12 років роботи музею його відвідали десятки школярів з району і області, тут було проведено конкурси патріотичної пісні, відзначали свято Героїв, святкували релігійні свята, проводилась дослідницька робота. Заслуга музею і в тому, що вдалось переконати О. Синютку відремонтувати дорогу Ходорківці-Лучани».
Так коротко про кількарічну натхненну роботу, яку творили односельці практично на волонтерських засадах.
* * *
Багато інформації про мужній край – у численних дописах дослідника національно-визвольних змагань ОУН-УПА Зіновія Горіна. Ось короткий опис бою: «За 500 м від Юшківців у лісі «Кут» 27-й квартал за лісовою дорогою у бік с. Чижичі була криївка. А 21 вересня 1946 р., на свято Різдва Пресвятої Богородиці, у центр Юшківців прибуло кілька машин з енкаведистами. Вони подалися у ліс, напевно, знали про місцезнаходження криївки. У ній тоді перебував районний провід ОУН-УПА з охороною. Зав’язався бій, у якому загинули Гриник Федір («Нестор», 1921 р.н., уродженець с. Лучани), Мазовський Степан (1914 р.н., з с. Юшківці), Борачок Степан (1923 р.н., з Юшківців), Корінь Григорій (1914 р.н., з с. Юшківці), Довгий Василь (1923 р.н., уродженець с. Лучани)».
* * *
Заходимо в музей. У прохолодних залах завмерли експонати, учасники подій, трепетно зібрані і збережені В. Лагоцьким та небайдужими односельцями.
Музей розділений на 2 експозиції.
У першій – кімната з особистими речами С. Стецько: книги з бібліотеки, відзнаки, нагороди, одяг робочий. Там розміщено експозицію життєпису Слави Стецько, бо вона жила і працювала в Юшківцях у 1939-1941 рр. директором школи. Робочий кабінет Слави Стецько з Києва: робочий стіл, поворотне комп’ютерне крісло, робочі крісла, диванчик. Її особисті речі – усе майно після смерті Слави перейшло у власність родини Лесі Брацюнь, племінниці С. Стецько – а саме: машинка друкарська з англомовним текстом, привезена з амбасади Мюнхена; папка «Історія створення організації УПА»; почесні дипломи і нагороди, зокрема, від першого президента України Леоніда Кравчука, почесна грамота Ярославу Стецьку, оригінали портретів – Євгена Коновальця, Степана Бандери, образ Вознесіння Господнього, прапор Конгресу українських націоналістів.
Погруддя Слави Стецько, подароване скульптором з Рава-Руської Володимиром Стецівим. Гіпсова скульптура з могили Слави Стецько з Байкового кладовища (вони були замінені бронзовими копіями).
Булава, ваза, герб України – різьба по дереву – від екс-президента України Віктора Ющенка.
Бібліотеку Слави Стецько подарував музею Іван Губка.
Наприкінці 30-х – на початку 40-х років 20 століття у с. Юшківці працювала підпільна друкарня ОУН під кодовою назвою «Полтава», яка знаходилася в підвалі місцевої школи (вхід до криївки був замаскований у підлозі кухні, зверху був постелений килим). У кінці 1942 р. друкарню перенесли у криївку під хатою патріота Петра Заставного.
Володимир Лагоцький відновив криївку в підвалі, де встановлено макет стаціонарної друкарні того часу.
Експозиція криївки також зроблена руками Володимира Лагоцького, переважно зі слів повстанця-юшківчанина Михайла Поглода («Точний»).
Олексій Данилишин у книзі «На скрижалях ОУН Жидачівського краю Стрийського району!» 2025-го року випуску також оповів і про творця музею В. Лагоцького: «Володимир Лагоцький за професією енергетик – ділова працьовита обдарована людина. Він не лише створив музей. А і першими в районі відкрили вуличне освітлення в Юшківцях. Створив свою радіостанцію, коли від’єднали дротове радіо: на все село звучало Богослужіння, проповідь священника, після обіду лунали стрілецькі пісні, звучали привітання односельців. Багато років тримає бджолину пасіку».
***
Згодом експозиція музею «вибралася» і назовні. До нього додалися Хресна дорога. З давніх-давен у селі Юшківц була проблема з обмілінням річечки, бо замулилося джерело неподалік церкви. Під час його розчищення виявили кам’яне склепіння. З відновленням укріплення джерела (після хімічних досліджень виявили, що вода у ньому мінералізована, цілюща) створили Хресну дорогу. А на місці колишньої штольні встановлено капличку з образом Фатімської Божої Матері, яка з’явилася в португальському місті у 1917 р.
Зеновій ГОРІН, дослідник національно-визвольної боротьби ОУН-УПА нашого краю
