Педагог за професією, а нині активний у громадській роботі пенсіонер Ігор Мартинюк — великий прихильник футболу. Довгий час його поєднувала дружба зі своїм краянином — уродженцем селища Роздола, заслуженим майстром спорту Андрієм Балем. На його малій батьківщині пан Ігор ось уже 24 рік проводить дитячий футбольний турнір, пов’язаний з іменем іменитого гравця. Колись ці змагання започаткував сам Андрій, переможцям і призерам він вручав свої нагороди, а відколи легендарного спортсмена не стало, вони стали Меморіалом Андрія Баля. Черговий такий турнір відбудеться 8-9 жовтня.
Поміж тим, Ігор Мартинюк вважає, що у Галичині пам’ять цього футболіста вшановано ще недостатньо. І пропонує його іменем назвати головну спортивну споруду міста Нового Роздола — стадіон «Галичина».
– У багатьох куточках нашої області є «іменні» стадіони, – каже Ігор Михайлович. – Арена у Винниках носить ім’я Богдана Маркевича, батька одного з кращих тренерів України. Стадіон у Новояворівську названо у пам’ять про гравця місцевої команди «Гірник» Олега Русина, брата форварда «Карпат» Назарія Русина. Громадськість Самбора назвала міський стадіон іменем Левка Броварського, який за тамтешній «Спартак» виступав і тренував його. У селі Керниці на Городоччині стадіон назвали у пам’ять про іншу зірку «Карпат» – Степана Юрчишина. А наше прекрасне Розділля має свою знаменитість — Андрія Баля…
Пан Ігор пригадує, як палко любив малий Андрійко футбол. Заради нього жертвував іншим своїм захопленням — музикою.
– Андрій постійно ходив на заняття у філіал Новороздільської музичної школи, який розміщувався у селищі Роздолі. Йшов через територію колишньої торговиці-ринку. Там був гарний майданчик, де грали у футбол. Андрій знімав з плечей свій музінструмент: акордеон ставив на землю як одну штангу, а футляр для нього — як другу. І з хлопцями давай ганяти м’яча. На музику так і не потрапляв… Але активно почав відвідувати відділення футболу Новороздільської ДЮСШ. Його наставниками були Валерій Котов, який невдовзі переїхав у Кіровоградську область, де очолив Спорткомітет Новоукраїнської районної ради, а згодом впродовж декількох років, аж поки Андрія Баля після екзаменів та спортивних тестів зарахували у столичну ДЮСШ при супер – клубі «Дминамо» (Київ), відомий новороздільський тренер Олесь Михайлович.
У Андрія була дуже гарна мама, пані Катерина. Жінка з патріотичною позицією. Свого часу за допомогу УПА була вислана у Сибір, тричі втікала з радянських таборів. Багато часу приділяла вихованню своїх синів. Якось дивиться, що Андрія довго немає з музичної школи. Ти був на уроках? – запитує згодом. «Був! – каже. – Усе нормально. Усе гаразд!” А потім телефонує вчитель з музичної: «А де ваш Андрій? Він має такі здібності у музиці – чому не прийшов на заняття?»
Рідко у кого з вітчизняних спортсменів стільки регалій, як у Андрія Баля. Чемпіон світу серед юнацьких і молодіжних команд, двічі чемпіон Європи серед молодіжних команд, володар Кубка кубків, чотири рази ставав чемпіоном срср і стільки ж разів завойовував його Кубок. Єдиний гравець пострадянського простору, який забив м‘яч у ворота збірної Бразилії, п‘ятиразових чемпіонів світу! Не забуваймо, що як тренер він разом з Олегом Блохіним вивів збірну України у вісімку найкращих команд на чемпіонаті світу 2006 року.
Я спілкувався з багатьма товаришами Андрія по футболу. Всі про нього відгукувалися добре. Блохін на тренерській лавці був запальним, а Баль його урівноважував, гасив емоції.
Андрій був людиною-душею, жартівником з м’яким гумором, його всі любили, поважали. От уявіть собі: молодіжна збірна срср їде на чемпіонат світу. У її складі – кілька росіян, грузинів, найбільше українців, а серед них – два хлопці із Галичини: Григорій Батич і Андрій Баль. Гравці обирають Андрія своїм капітаном. Видно, зробили це неспроста.
Баль умів знайти підхід до кожного. Нікого не підвів — ні на полі, ні поза ним. Колись мені Володимир Єзерський розповідав: йшли відбірні матчі до чемпіонату світу 2006 року. Перед однієї з ігор хлопцям захотілося трохи розслабитися. Хтось із футболістів привіз рибу. Володі Єзерському випало іти по пиво. Набрав того добра — а тут назустріч тренер Баль. Сховати те пиво не було куди. Ну, думаю, розповідав мені Володя, завтра розгін буде, я у склад команди на гру точно не потраплю… Усе минулося. Наші той матч виграли. А по його закінченні Баль жартома каже до Єзерського: «Володя, то пиво допомогло вам виграти…».
Футбол у Новому Роздолі зараз на підйомі. Тут є неабиякі таланти. Однойменна команда створила сенсацію, пробившись до 1/8 Кубка України. Гарне футбольне поле. Жаль, що через невідповідність стадіону іншим високим стандартам багато престижних матчів за її участі відбулося на чужих аренах. Було би добре цей стадіон належно впорядкувати. І назвати його іменем Андрія Баля. Переконаний, багато друзів цього футболіста у Львові і Києві, меценати, які знали Майстра, допомогли б облагородити новороздільський стадіон, вдихнули б у нього нове життя. Оновлений стадіон імені Андрія Баля у Новому Роздолі приваблював би до себе спортсменів, гостей, слугував би ще однією візитівкою цього гарного міста.
Іван ФАРІОН
На фото:
- Ігор Мартинюк (ліворуч) зі своїм краянином і другом Андрієм Балем. Фото надало видання «Вісник Розділля».
