Сьогодні наша громада зустрічала і проводжала у останню путь уродженця міста, випускника Новороздільської СШ №3 Олександра Вербенця, 1978 року народження, який з початку широкомасштабного російського вторгнення служив у складі батальйоні поліції особливого призначення «КОРД» (стрілецький) ГУ Національної поліції у Львівській області, виконуючи поставлені завдання, перебував на лінії зіткнення з ворогом. Був відважним і до останнього подиху вірним воїнській присязі. 26 березня 2026 року майор Олександр Вербенець внаслідок отриманих поранень поблизу населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області втратив багато крові, а відтак, попри неймовірні зусилля медиків, цього ж дня спочив у Бозі, полинувши у Небесний Легіон Героїв.
Сьогодні у просторі міської Алеї Героїв небайдужі новороздільці, зокрема, рідні, знайомі сім’ї Вербенців, однокласники полеглого воїна, представники влади у скорботі зустріли кортеж із тілом захисника України, який прибув у Новий Розділ із Трускавця, де о 10-й годині відбувся Чин похорону Олександра Вербенця. Священики новороздільських церков відправили спільну молитву за упокій душі воїна – земляка, а згодом процесія вирушила на Алею почесних поховань полеглих Героїв новітньої війни на Берездівецькому цвинтарі, де поховали Героя.
Оскільки вже під час зустрічі кортежу з тілом Героя, чимало мешканців запитували, чому парастас і Чин похорону Олександра Вербенця відбувався 29 – 30 березня у Трускавці, подаємо повідомленні, вміщене на офіційній сторінці Трускавецької міської ради:
Вербенець Олександр Васильович, 1978 року народження, після закінчення Львівського інституту внутрішніх справ багато років працював у Трускавецькому відділенні поліції. У внутрішніх органах пропрацював 20 років (з 2006-го). Був зразковим дільничним (довгі роки очолював дільничну службу Трускавецького відділення міліції, ще будучи капітаном), ідеально виконував свою роботу. Учасник АТО.
Коли розпочалася повномасштабна війна, то майор Вербенець неодноразово перебував у зоні бойових дій, виконуючи поставлені завдання. Він служив у Батальйоні поліції особливого призначення «КОРД» (стрілецький) ГУ Національної поліції у Львівській області…
На жаль, учора, 26 березня, о 08.14 год. біля населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області Олександр Вербенець отримав важке поранення внаслідок влучання ворожого ФПВ-дрона. Незважаючи на всі зусилля медиків, вчора о 12.00 серце Героя перестало битися. Він втратив надто багато крові, віддавши її за Україну. 6 листопада 2025 року Олександрові виповнилося лише 47 років, і таким він назавжди залишиться в нашій пам`яті…
У похмурий недільний день 29 березня родина, побратими, друзі-поліцейські, представники влади та значна частина Трускавецької громади прибули на Перехрестя Героїв, щоб зустріти Олександра.
«Саша, як же так? Саня, ми не віримо!» – ці слова рясніють не лише в коментарях у соцмережах, а й звучать з вуст дуже багатьох його друзів. Дійсно, ніяк не віриться, що Олександра вже немає з нами, посеред живих. Не віриться, що він, такий спокійний, виважений, мудрий та далекоглядний, такий відданий своїй роботі, своїй сім`ї, своїй професії, рідній Україні, зараз лежить закритий у труні.
Трускавець прекрасно знав Олександра Вербенця – в першу чергу як зразкового міліціонера, капітана, очільника служби дільничних інспекторів міліції. Після реформи правоохоронних органів він став прикладом для молодих поліцейських. Брав участь в АТО, а відколи почалася повномасштабна війна, то майор Вербенець періодично проходив службу у гарячих точках, на східному, північному та південному напрямках.
Його участь у місії на Донбасі в березні 2026 року мала стати черговим епізодом, наближалася ротація. Але на світанку 26 березня в місті Костянтинівка біля Краматорська ворожий дрон влучив у двох поліцейських з Батальйону поліції особливого призначення (БПОП) «КОРД» (стрілецький). Попри всі намагання побратимів, евакуювати пораненого офіцера Олександра змогли лише через декілька годин, тож час спливав, а разом з ним спливала дорогоцінна кров – носій життя…
Як же сумно та гірко все це усвідомлювати, що передові технології, які мали б полегшувати життя людям, приносити радість та натхнення, насправді це життя забирають, перетворюють його в кошмар.
Світлої пам`яті Олександр Вербенець народився 6 листопада 1978 року. Своє життя він присвятив роботі у правоохоронних органах. Зокрема у Трускавці – 20 років служби в міліції/поліції. Створив сім`ю, дбав про неї, а також дбав про лад та безпеку в нашій громаді. Був прикладом для всіх – і людей у формі, і цивільних, і навіть для ворогів, адже навіть вони, правопорушники, визнавали його правоту, його мудрість, його справедливість. Тому нема жодної людини, котру б не засмутила ця звістка про його трагічну загибель на фронті.
Цей біль, цей сум, ця порожнеча змушують якось висловитися, вийти назовні. Тому люди не лише пишуть лаконічні коментарі, а й вірші. Один з них, від друзів сім`ї з Трускавця, з присвятою полеглому Олександрові Вербенцю, розміщуємо тут.
Олександре… вчора ще був день,
А сьогодні — тиша, мов з каміння.
Ти пішов у бій — і не вернувсь,
Та залишив світло і коріння.
Майор поліції… та перш за все —
Людина світла і відкрита.
Чесність — наче зброя у руці,
І душа, що вміла щиро жити.
Трускавець схилився у журбі,
Вітер носить біль між вулицями.
Кожен крок нагадує про те,
Що ти був — і будеш між серцями.
Ти любив життя — просте, живе,
Сміх і день, що сходить над землею.
І тепер у кожному “живи”
Є частинка, залишена тобою.
Не зламався. У бою стояв.
До останнього — за правду, за свободу.
І тепер твій шлях — це тихий храм,
Де герої входять у безсмертя роду.
Спочивай…
Олександре, світлий наш, прощай,
Нам тебе не вистачає… друже…
А ось інші поетичні рядки, які линуть з Нового Роздолу:
На столі свічка пам’яті горить,
Віск краплями на низ спадає.
Земля ридає, плачуть небеса.
Героя ми у Вічність проваджаєм…
Справжнє людське море розлилося на Перехресті Героїв під час зустрічі «на щиті» полеглого Олександра. Панахиду відправили отці Андрій Гладкий, Володимир Бондарчук, Любомир Кушнір та Василь Полянко. Також отець Василь Полянко виголосив слово, в якому згадав про співпрацю волонтерів «Дрогобиччина SOS» та Клініки стоматології з воїнами, зокрема зі світлої пам`яті Олександром, а також про плани, яким, на жаль, не судилося збутися.
Сумуємо у зв’язку з цією непоправною втратою та висловлюємо щирі співчуття родині полеглого Героя, дружині та дітям, його побратимам та всій поліцейській спільноті, котра втратила такого мудрого і відважного офіцера…
* * *
Насамкінець у вінок пам’яті про Героя додаю до написаного ще один щемний відгук новороздолянки Марії Поліщук у Фейсбуці, чия донечка вчилася у одному класі з Олександром:
Не віриться,і розум не хоче сприйняти, що ти загинув. Вічна пам’ять і шана Герою.Дай ,Боже , сили мамі, дружині і діткам пережити цю втрату. Я теж хочу написати пару віршованих рядків.:
Найкращі з кращих, падають від куль,
Грудьми своїми друзів прикривають,
Сумним набатом, в селах і містах,
Звучать слова:”Герої не вмирають”
Дякуємо, Сашо, за захист .Честь!!
Честь і слава! Герої не вмирають…
Підготував Іван БАСАРАБ
