Коли два роки тому готував матеріал про відкриття на території ЗЗСО №3 імені Андрія Гергерта спортивного майданчика, який профінансували батьки полеглого 27 березня 2022 року єдиного їхнього сина – військовослужбовця Ростислава Бальзана, докладніше дізнався про цю патріотичну новороздільську сім’ю.
Зокрема, як згадувала тоді під час нашої розмови мама Героя Любомира Несторівна, яка працює у цій школі вчителькою англійської мови ( тут навчався і син Ростислав), віроломно розпочата москалями на світанку 24 лютого 2022 року велика війна не застала їхню сім’ю зненацька – її прихід вони відчували підсвідомо, як це буває, коли стривожені люди відчувають запахи їдкого диму, котрий з далечіні приносять вітри. Ці передчуття у сім’ї Бальзанів розпочалися ще з 2014 року, через місяць – другий після переможної української Революції Гідності, коли підступні московити анексували Крим, а згодом поглибилися з розвитком наступних подій – повзучою російською окупацією Донбасу, створенням проросійських ЛНР/ДНР та відкритим віроломним вторгненням орків в Україну у районі Іловайська.
Відтоді про події на Сході, де сили АТО поступово визволяли захоплені московитами території та стримували їхній наступ, у сім’ї Бальзанів часто велися розмови, а допитливий син Ростик, який ще навчався у школі, розпитував, чому ворог намагається окупувати південні області України та Донбас, хто ці перші новороздільські Герої, яких так урочисто відправляє у останню путь громада. І батьки, які вже тоді усвідомили, що 2014- й рік – це тільки початок чергової страшної пімсти кацапів українцям, докладно розповідали синові про лихих сусідів росіян, які багато століть прагнуть знищити і поневолити українців. Пімсти за те, що ми, українці, колись мали могутню праматір – державу Київську Русь, яку хрестив князь Володимир, а вони були просто сусідніми бездержавними етносами, якими правили спочатку наші руські князі, а згодом монголо – татарські завойовники. Пімсти за те, що через сотні літ російського імперського поневолення ми утвердилися у ХХ столітті як Держава з великим науковим і людським творчим потенціалом, з великою культурою та історією, як колиска християнської цивілізації східних слов’ян…
Такі сімейні бесіди мали величезний вплив на світогляд сина, на його подальшу долю – долю Лицаря. Навчаючись у школі, він вступив у міську станицю Пласту, а по закінченні – у Національну Академію сухопутних військ ім. П. Сагайдачного у Львові. Починаючи з 2021-го року, коли успішно закінчив Академію, Ростислав служив у Збройних Силах. Підле російське вторгнення зустрів у складі 17 окремої танкової Криворізької бригади ім.. Костянтина Пестушка. Весь період навчання у Академії та служби у лавах ЗСУ Ростик постійно спілкувався з батьками, а особливо прислухався до батькових порад, який тямив у військовій справі, був суворим і справедливим, до чого привчав сина.
І коли Михайло Бальзан з перших днів російського вторнення, не роздумуючи вступив у місцеву Територіальну оборону, Ростик зовсім не здивувався вчинку батька, бо так собі і уявляв, адже тато змалку привчав сина бути вірним військовому і громадянському обов’язку захисника Вітчизни. І в глибині душі тішився, що вони з батьком захищають Україну. Як їхні українські предки – княжі дружинники, козаки, січові стрільці, бійці УПА та теперішні добровольчі та регулярні підрозділи Сил оброни. На жаль, Ростикова ейфорія щодо того, що вони з батьком разом тримають стрій у спротиві русні, завершилася 27 лютого 2022 року, коли він поліг за Україну…
З того часу туга ні на мить не полишала його улюблених батьків. Але вони – сильні духом українці. Вони знайшли в собі снагу, попри журу і душевний біль, допомагати бійцям, які захищають Україну. Як захищав Державу до останнього подиху їхній відважний син…
Минулого тижня внаслідок важкої хвороби відійшов у Засвіти Михайло Бальзан – патріот і волонтер. Даремно шукати слова та інтонації, аби висловити співчуття Любомирі Несторівні. Але така людська традиція.
Від імені Новороздільської громади співчуття з приводу непоправної страти висловила міський голова Ярина Яценко: «Висловлюю співчуття від імені громади у з’язку з смертю Михайла Бальзана, справжнього патріота, волонтера, мецената, батька загиблого Героя Ростислава Бальзана.
Михайло з перших днів повномасштабного вторгнення став до боротьби за нашу незалежність. Спочатку робив свою справу разом з військовими, а після загибелі на полі бою єдиного сина разом з дружиною Любомирою Бальзан займався активною волонтерською діяльністю та допомогав нашим військовим.
Також родина дбала про дітей, за кошти і зусиллями сім’ї збудовано майданчик із штучним покриттям в Новороздільському ЗЗСО №3. І це лише маленька частина з того, що робило велике серце Михайла.
Пані Любомиро, обіймаю Вас та щиро бажаю Вам сили».
…Під час Чину похорону Любомира Несторівна гідно виконала свою місію української патріотки, матері і дружини – і в храмі, і у процесії вона гордо несла свій невидимий Хрест…
Честь і слава!…
Іван БАСАРАБ
