Про це у віршованій формі повідомляє на своїй Facebook – сторінці Галина КАЛІНЧУК:
Якби ж то не війна, усе було б інакше-
Не ті емоції, бажання, відчуття.
Ми на роки, здається, стали старші,
Виборюючи право на життя.
В щоденнім негативі інформацій
Шукаємо надії промінець,
Що пробивається в щілину вікон вранці,
Чи через хмари в грозах навпростець.
За щастя- ввечері, коли у зорях небо,
Коли на квітах- крапельки роси,
Коли босоніж по траві , а поруч тебе
Ті, хто любов`ю зігріва, і голоси
Найкращі, найдорожчі, теплі й ніжні,
Що сльози витирають на щоці
Тобі, коли так холодно і сніжно,
Й промінчик сонця донесуть в руці.
Коли простіша і швидка гостина
А на столі -хлібець, у склянках- чай
Не має значення, чи гарна скатертина.
У колі рідних хліб, мов коровай.
В простих речах, що радше не цінили
Найбільше щастя, найцінніший скарб:
Земля дідів, в якій черпаєш силу,
Де ти господар вільний, а не раб.
Галина КАЛІНЧУК
