Цьогоріч, 29 серпня, у День пам’яті Героїв України,, у Новому Роздолі на Алеї новітніх Героїв ми відкрили ще двадцять світлин наших земляків, котрі віддали найдорожче — своє життя — за те, щоб Україна жила, щоб ми могли піднімати над головою синьо-жовтий прапор і вірити у Перемогу.
Про це йдеться у повідомленнні на Facebook – сторінці Irina Mihajluk Sahalo :https://www.facebook.com/irina.mihajluksahalo
Це був щемливий, сповнений болю й гордості день пам’яті: сльози родин, соняшники як символ, проникливі слова ведучих, мистецькі номери, хвилина мовчання та молитва.
Ми пам’ятаємо кожного.
Вони — у наших серцях.
Герої не вмирають…
Сонце щедро заливало теплом Алею Слави, а золоті соняшники, мов живий символ пам’яті й віри, схиляли свої голівки перед Героями. Серед квітів і людей були й ті, для кого цей біль — щоденний: мами і тати, дружини і діти загиблих. В їхніх очах — безмежна туга, а в серці — гордість. Бо кожен з них знає: їхній рідний — Герой, котрий назавжди вписав своє ім’я у книгу безсмертя.
Щемливим, глибоким словом вели цей захід Оксана Мосур та Назар Ольшанський. Їхні тексти не були формальними словами — це були живі рядки, сповнені болю, віри й любові, які вони читали з особливим відчуттям. Вони доносили до кожного серця сенс пам’яті, щоб ніхто ніколи не забув ціну нашої свободи.
Художні номери доповнювали кожне слово ведучих, змушуючи ще глибше відчувати. Танцювальна композиція «Обійми» у виконанні танцювального колективу «Грація» (керівник О. Марочко) здавалася мов проханням кожної матері ще раз пригорнути сина… Літературно-хореографічна постановка «Розмова з Ангелом» у виконанні Костянтина Михайлюка та зразкового ансамблю народного ьанцю “Веселка” (керівники О. Петрів та Т. Михайлюк) зворушила до сліз. Коли хлопчик відверто звертався до Ангелика, щоб той передав татові, як він його любить, як пишається ним і як сумує, у багатьох присутніх на очах виступали сльози. Він зізнавався, що пише листи татові, але не знає куди їх відправити, що вони з мамою тримаються, бо тато так учив, і що його тато – Герой і у його маленькому сердечку він живий назавжди… Це було настільки щиро, що слова і танець 3Ангелят” перетворилися на біль усіх, хто слухав, дивився, відчував…
Пісня «Воля» у виконанні Юрія Шеремети (керівник Н. Фіцала) проймала до кісток. У ній звучали слова про матір, яка не повинна плакати, бо син народився для волі, і що навіть у полі, политому кров’ю, обов’язково зацвітуть соняшники. А у фіналі дует Галини Затварніцкої та Тетяни Шийки подарував присутнім пісню «В нашому серці будуть жити». І справді — Герої не вмирають, вони живуть у серцях кожного з нас.
Під час заходу звучав Державний гімн України, хвилина мовчання скувала у тишу всіх присутніх, курсанти поклали корзину соняшників до пам’ятної дошки Новітніх Героїв. Своє слово промовила Міський голова Ярина Яценко, яка наголосила, що пам’ять про Героїв — це наш обов’язок. А священнослужителі храмів міста відправили панахиду, щоб молитвою піднести душі полеглих воїнів.
Особливої урочистості додала участь духовного оркестру Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Їхні звуки проникали в серце, змушуючи ще гостріше відчути мить.
29 серпня стало ще одним днем, коли Новий Розділ разом плакав і пишався, коли ми схиляли голови перед світлинами наших Героїв, які ніколи не повернуться додому, але назавжди залишаться у пам’яті .
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у наших молитвах, у кожному соняшнику, що розцвітає на українській землі.
