Так пронизливо глибоко і емоційно написав про Андрія Парубія у повідомленні на своїй сторінці у Facebook журналіст і поет Василь ЗИМА:
Я колись до вас повЕрнуся,
Заомріяним за обрії,
Пʼятиокий дивовид.
Прощавайте. Цього вересня,
Шкутильгають люди згорблені,
Вороги мовчать удАвані,
Шлють прокльон мені услід.
Я до вас іще являтимусь,
Львовом дощиком на Пасічній,
Круглолицим теплим сонечком,
Снами, схожими на сни.
Буде небо синім братися,
А усе, що має значення,
Що краде нам спокій поночі,
Гулом хижої війни.
Що лікує ліком втомлених,
Гоїть криком рани видимі,
Замуровує пробоїни,
Гострить свЯчені мечі,
Богу робимо замовлення,
Ватра довго ще горітиме,
Продаємо за біткоїни,
Жахи, бачені вночі.
Відлітаю криком – клекотом,
За полями небо стелиться,
Вічність також Україною,
Тче мереживо душі,
Не співайте, друзі, реквієм,
Кожен з нас іще повЕрнеться,
Залишаю вас за спИною,
Непідкорених вершин.
Василь ЗИМ
P.S. я не люблю пафосних і плакатних віршів. Написав так, як відчув.
