Дорогий Мирославе Івановичу СОХАН!
На початку серпня ми подумки збираємося на Твій 70-річний ювілей до гранецької хати, такої милої і любої для всіх нас.
Ця хата пам’ятає Тебе малим хлопчиком, трохи бешкетним і дуже допитливим, який перечитав усю історичну, пригодницьку і фантастичну літературу в домашній ,шкільній, гранецькій і новороздільській бібліотеках.
Пам’ятає і вродливого юнака з відмінним музикальним слухом(не обійшлося,звичайно, без довгого волосся, розкльошених джинсів і електрогітари).
В цій хаті зібралась чи не третина Роздолу на проводи в армію. І через деякий час вся родина вголос читала такі цікаві листи від дорогого десантника. Дізнавалися про унікальний природний заповідник “Красноярські Стовпи”(там була “учебка”),згодом – про звичаї узбецької Фергани.
І ось Ти вже студент Львівського медінституту…Але любов до Фенімора Купера і Жюля Верна перемогла фармакогнозію і фармакопею)).Почались багаторічні і багатокілометрові мандри. Якутія і Сибір, Прибалтика і Кавказ, Греція, Польща,
Італія. Скільки історій і пригод, який життєвий досвід і вміння набуті!
І знову рідна хата…
Синівський обов’язок, який повернув Тебе на Гранки,Ти виконав уповні.
І хоча багато найрідніших і друзів уже не тут, але є ще чимало людей, які Тебе люблять і щиро бажають бадьорості духа і тіла, відмінного настрою і щоб зберігалось Твоє чудове почуття гумору!
Многая літа, Мирославе!
З родинною любов’ю – сім’ї Мандрик, Денис, Пітулей
