Скорботна звістка прилетіла у Новороздільську громаду… Знову проводжаємо Воїна на щиті – у Небесний легіон захисників. Знову відриває частинку душі мама і тато, знову сиротіють діти, знову війна безжально збирає свій гіркий урожай – і знову наша пам’ять та історія боротьби за свободу увіковічнює ім’я Героя – для наступних поколінь.
Вірний військовій присязі Олег з честю та самовідданістю захищав цілісність і незалежність України.
Олег Шпелик народився 21 вересня 1972 року у Новому Роздолі, де і зростав. Тут навчався у тоді Новороздільській школі №1. Добре вчився, та й активний був хлопчина. Пішов навчатися у Новороздільський політехнічний технікум за фахом «електромеханічне устаткування хімічних підприємств». Згодом і працював за фахом на РДГХП «Сірка». Служба в радянській армії, яка була ообов’язковою – cлужив у Севастополі, моряк-тральщик, на судні, де навчали розміновувати морські глибини. Хоча, звісно, тоді ніхто й не припускав, що за життя стануть у нагоді отримані знання. За відмінну службу отримав звання молодшого сержанта.
Створення сім’ї, народження синочка, робота за фахом у Новому Роздолі, згодом – у Львові. Турбота про маму, бо батько помер, коли хлопчині щойно десять виповнилося, тож завжди дуже підтримував маму і допомагав у всьому. Звичайна сім’я, спокійне життя, непоказне, але багате внутрішнім світом і затишком. Олег був майстровитим і господарчим, мав, як мовиться, «золоті руки», усе міг полагодити. До речі, син також перейняв татову науку. Чоловік завжди цікавився політикою, був патріотично налаштований і відважний, тож при отриманні повістки на початку лютого 2025-го спокійно прийняв виклик і пішов виконувати обов’язок захисника.
Спочатку проходив навчання у Луцьку, тоді – в Дніпрі. Про військові будні практично нічого і не розповідав, хіба віджартовувався, мовляв, все добре, не панікуйте. Та навіть фотографіями не ділився, не любив ні знимкуватися, ні публічно виставляти фото. Він захищав не лише країну від ворога, але і близьких – від зайвих тривог та хвилювань. Бувало, довго не виходив на зв’язок, бо був на позиціях
Загинув Захисник України, стрілець – номер обслуги 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А4941, молодший сержант Олег Ярославович Шпелик 30 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красне Перше Купʼянського району Харківської області.
На похороні сину вручили свого роду реліквію від тата – ножі у чохлі. Тулив до серденька, розглядав, враз подорослішавши і відчуваючи відповідальність старшого чоловіка у сім’ї. А якось тихо запитав у мами: «То тато і не знатиме, яким я стану дорослим, куди піду вчитися?». «Знатиме, сину, бо він і на небі буде нашим захисником, нашим Героєм». Гордися, синочку, своїм татом-Героєм, як гордиться і шанує його пам’ять уся родина, уся громад, уся країна.
Розпорядженням міського голови на території Новороздільської громади 7-8 липня було оголошено Днями жалоби за загиблим.
Поховали Воїна на Малехівському кладовищі, на Алеї Героїв.
У Олега залишилися мама Анастасія, дружина Люба, 15-річний син Остап, старший брат Михайло.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким і побратимам загиблого.
Віра ВЛАСЮК
