Еммуся нині, 7 травня, грала на концерті до 60річниці нашої школи мистецтв* Школа, яка зробила її бандуристкою, школа, яка 30років тому зробила мене піаністкою, школа, названа ім’ям геніального маестро, відомого у колах піаністів і в Україні і в США і в Японії, де давав концерти і брав переможні премії.
Мала честь бути ученицею Олежика Михайловича, і засвідчую зі свого досвіду, що він винятково шедевральний піаніст і також вчитель* На жаль, помер передчасною такою сумною смертю, між гастролями, відклавши лікування, бо горів і був дійсно жадним до гри і її величності- музики!*
Музика- стихія, міжнародна мова, музика- це любов, музика- найкращий друг, який знає про вас більше, ніж люди, музика для діточок- найкраща інвестиція в дисципліну, самокритику і саморозвиток* Лише той, хто володіє якимось інструментом- розуміє, що музика, навіть один зіграний твір- це величезна праця, терпіння, характер, час і відданість* зрештою, згадаю чому євреї в переважній більшості вміють грати на скрипці, читала колись книгу, не згадаю автора, то там мама вчила- дитя: нашу хату можуть спалити, можуть розбомбити, можуть морити голодом, чи повінь чи вогонь знищити все, тому вчись грати на скрипці – бо навіть в найгіршій ситуації, навіть серед руїн- гратимеш музику, і цим точно заробиш собі на хліб*
Дяка школі та невтомному директору Михайлу Рудницькому за працю для нас, наших дітей і на славу Україні*
Надійка БАСАРАБ
