Щороку 23 травня вся Україна вшановує своїх синів і дочок – тих, хто в різні епохі віддав своє життя заради свободи і незалежності нашої держави. Цей день – не просто дата. Це день пам’яті, гордості та вдячності. Це день Героя.
Слово “герой” для українців завжди було особливим. Це не просто той, хто має зброю в руках. Це – символ любові до свого народу, до рідної землі, до правди. Героїв Україна мала завжди, і завжди ці герої були не вигаданими постатями, а реальними людьми – нашими предками, сусідами, друзями.
Згадаймо хоча б нашу багатовікову боротьбу за свободу. Ще з часів Київської Русі українські земля ставали об’єктом зазіхань інших держав. Проте наш народ завжди чинив спротив. У ХVІІ столітті героїчну боротьбу вели козаки на чолі з Богданом Хмельницьким, а згодом, у ХVІІІ – гайдамаки. У ХІХ – ХХ століттях українці піднімали повстання проти імперської влади, боролися за створення незалежної держави під час визвольних змагань 1917 – 1921 років.
Та найбільш героїчною сторінкою стала стала діяльність Української Повстанської армії, яка в умовах тотального знищення нацистами й радянською владою продовжувала боротьбу за волю. Герої УПА діяли не заради слави, а тому, що не могли жити в неволі. Їх переслідували, вбивали, та вони залишились нескореними. Їхній приклад надихав наступні покоління.
Минуло багато років, і українці знову змушені були згадати, що таке боротьба. У 2014 році , коли розпочалася російсько – українська війна на сході нашої держави, а згодом – повномасштабне вторгнення рашистів 24 лютого 2022 року, вся країна в одну мить змінилася. Тисячі звичайних людей – робітників, службовців, вчителів, студентів, фермерів – стали героями. Вони взяли до рук зброю, стали волонтерами, медиками, захисниками інформаційного фронту.
У кожному місті, містечку, селі є ті, хто піднявся на захист України. Не виняток – і Новий Розділ. Це порівняно молоде місто, яке почало розбудовуватися 72 роки тому як промисловий центр хімічної промистловості. Але з перших днів війни саме тут проявилась надзвичайна єдність і сила громади. Люди згіртувались: одні вирушили на фронт, інші почали плести маскувальні сітки, збирати допомогу, збирати продукти та їжу для бійців. Школи й церкви стали центрами духовно – ідеологічної підтримки мешканців громади, кожен робив усе, що міг.
У Новому Роздолі є вулиці, по яких ходили молоді хлопці і старшого віку чоловіки, що згодом загинули, обороняючи Бахмут, Маріуполь, Херсон, інші міста. ЇХні імена не завжди відомі широкому загалу, але вони живуть в серцях рідних, друзів, учителів. На фасадах шкіл та будинків з’явилися меморіальної дошки. Але найголовніший пам’ятник – це наша пам’ять. Бо поки ми пам’ятаємо – Герої живуть.
День Героя – це не тільки про минуле. Це про сьогодення і майбутнє. Це день, коли ми маємо спитати себе: “Чи гідні ми жертви тих, хто загинув?” Герой – це не тільки той, хто воює. Це і той, хто живе з гідністю, не мовчить, коли бачить несправедливість, не зраджує, коли легко це зробити. Герой – це кожен, хто будує свою країну чесно і самовіддано.
Нашим обов’язком є не лише пам’ятати героїв минулого і сучасного, а й виховувати нових – гідних, розумних, чесних громадян. Геройство починається з малого – з поваги до вчителя, з допомоги ближньому, з любові до рідної мови, з готовності працювати на благо громади.
І хочеться, щоб ніколи більше наша земля не бачила війни. Щоб майбутні покоління вивчали подвиги лише на уроках історії, а не з новин. Але поки ворог не зник, поки ми його не перемогли, ми маємо бути сильними, об’єднаними та свідомими.
Тому у цей день, я низько схиляю голову перед усіма героями – від козака до сучасного захисника, від повстанця до добровольця, від медсестри до волонтера. Перед усіма, хто зробив Українц такою, якою вона є – вільною, сильною, нескореною.
Герої не народжуються – вони формуються в час випробувань. І саме зараз, ХХІ столітті, Україна бачить, що її дух – незламний, її народ – героїчний, її майбутнє – в надійних руках.
Софія СТЕФАНИШИН, студентка ІV курсу факультету журналістики Київського НУБіП
(Новороздільський цвинтар, 23 травня 2025 року. Зустріч з полеглими Героями громади)
