Про це роздумує у повідомленні на своїй сторінці у Facebook Надійка Басараб, до слова, моя улюблена донечка:
Щоби наші діточки могли гідно, вільно і гордо носити вишивані сорочки,- нам доведеться вдягти стрій і пройти найчорнішими та найчервонішими шляхами…
Звеняйте, я точно не про мам, які сидячи в штабі чи на базі роками місяцями не бачать дитину. То чисто ліричний відступ, шось забагато фуфла коїться. Я про війну і справжніх, а не про армію і картон.
А я мрію про трипільську хатку далеко в горах, з гверовою сталлю під стріхов, а ще про вишиванку зі сваргами* а найдужче, щоб моя доня не мала таких жахливих вибитих глибокими ранами шляхів в житті, як я, щоб борони боже не бачила тої чорної безмежної пітьми, і море крові, яку ми лили за нашу землю і свободу.., а щоби мала долю, як гарна вишиванка квітами, шита гладдю!* Доречі, українці ніколи не вишивали на сорочках і в вінки не вплітали маки!!!
