Чергова зустріч членів Новороздільського осередку спілки політв’язнів та репресованих, Братства ОУН-УПА розпочалась з приємної події – після спільної молитви до присутніх звернулась членкиня товариства п. Наталя Співак, яка запропонувала присутнім послухати пісню, яку зложила у віршовані рядки, а поклав її на музику відомий новороздільський композитор, керівник Іван Максимців. Присвячена пісня новітнім Героям Новорозділля, які загинули в боротьбі за незалежність та Соборність України з російським окупантом. Увесь зал з душевним захопленням вслухався у кожен рядок пісенного твору, у якому відображена самопосвята, любов до України, глибоке почуття народної вдячності та пам’яті. Окрасу пісні надавали і чудові голоси професійних виконавців – дует у складі керівника хору репресованих «Заграва» Ольги Чайки та Любові Сніцар, яку посилювало музичне натхнення акомпаніатора, автора музики Івана Максимціва. Лунали щедрі аплодисменти присутніх, як вдячність від отриманих емоційних вражень виконавцям пісні і особливо її творцям Наталі Співак та Івану Максимціву. Присутня директор МБК «Молодість» Ірина Сагало висловила велику подяку авторам, запевнивши, що пісня буде жити у серцях українців, як пам’ять про наших воїнів – Героїв Новорозділля. Автор цієї статті від імені усіх присутніх членів товариства подякував колезі Наталі Співак та Івану Максимціву і побажав нових спільних творчих звершень
Новороздільський осередок спілки політв’язнів та репресованих, Братства ОУН-УПА гордиться, що серед членів є такі творчі люди як Наталія Співак, яка своєю творчістю прививає підростаючому поколінню, жителям рідного краю любов та пошану до України, до рідної землі, до національних Героїв, яка так необхідна у цей важкий час жорстокої загарбницької війни з російським окупантом.
Автор задовго до знайомства з п. Наталією Співак неодноразово насолоджувався її поезією, яка публікувалася у «Віснику Розділля». Знайоме прізвище авторки фігурувало і на заходах у с. Берездівці. Отож вражений поезією п. Наталії, бажав з нею познайомитися, вважаючи цю талановиту авторку юною особою. Але при знайомстві ці припущення не підтвердились…
* * *
У перші хвилини знайомства з п. Наталією Співак дізнався, що вона переселенка-біженка з міста Селидове Донецької області, яка вимушено із вторгненням на Донеччину окупаційних російських військ у 2014 р. переїхала на проживання у Новий Розділ. У той же час, спілкуючись з нею, був вражений багатьма несподіванками у її розповідях. Це і збережене без змін чи добавок чисто українське прізвище Співак, початок родоводу якого ще з часів вільного козацтва. Збереглось прізвище і у важкі 30-ті роки минулого століття, роки сталінського геноциду над українським селянством, у часи глобальної русифікації комуністичною тоталітарною системою. Не менш важливий для автора і чистота українського діалекту, яким так вільно, мелодійно розмовляє п. Наталія.
І пригадався мені 1971 рік, коли довелось працювати у місті Константинівка Донецької області на одному з хімічних підприємств. Там познайомився з місцевою молоддю, жителями Константинівки, Слов’янська. Побував у Макіївці, Краматорську, Донецьку. Увагу місцевих привернув чудовим голосом та виконанням пісень відомого українського композитора Володимира Івасюка, які в той час набирали великої популярності в Україні та за її межами. Деякі із моїх товаришів захоплювались інструментальною музикою та були учасниками ансамблів у Слов’янську, тому на вихідних бував із ними у їх місті, зупинявся у товариша Миколи Берлінга. Його батько входив у керівництво Слов’янського содового заводу. У спілкуванні з Миколою українською мовою бачив у його очах допитливий погляд з посмішкою та проханням: «Зеновій, розмовляй повільніше, бо твоя мова як китайська мені незрозуміла». Ось таке доводилося чути в Україні, на Донеччині.
У подальшому спілкуванні з п. Наталією стало зрозуміло, чому з перших днів російського вторгнення в Україну в 2014 р. вона змушена була втікати, рятуючи дітей, щоб уникнути переслідувань та репресій від рашистського окупанта. Московсько-більшовицьке тавро «ворог народу» висіло над її рідними ще з 30-х років сталінізму.
У 1937 р. більшовицькі репресивні органи арештували чоловіка її матері Євгена. Згідно архівних даних, він загинув 21 листопада 1942 р. в таборах Карагандинського ГУЛАГу. У пошуках правди за невинно арештованим чоловіком у 1937 р. була арештована і мати, як дружина «ворога народу». У 2020 р. Наталія Співак видала новелу «І повертається світло…» (до речі, ця книга отримала диплом лауреата конкурсу Леся Мартовича), яку присвятила своїй матері, на долю якої випало пройти крізь горнило жорстоких сталінських репресій. Кожен читач, придбавши книжку чи взявши її у місцевих бібліотеках, може пізнати історичну правду про душевні, фізичні і моральні страждання, жорстокість і насильство, які довелось пройти у житті не тільки найдорожчій людині авторки, але і мільйонам українських родин внаслідок облудної, неправдивої, низькоморальної більшовицько-комуністичної ідеології, яка побудована на жорстокості і терорі і принесла українському народу мільйони жертв українців шляхом голодомору, фізичних репресій і терору.
І сьогодні, протягом одинадцяти років російсько-московський варвар продовжує вести глобальну війну проти Незалежної Української держави, щоденно убиваючи мирних жителів, дітей міст і сіл України.
Як розповіла п. Наталя, переїзд у Новий Розділ не був випадковий. Ще проживаючи на Донеччині, у 2013 р. внучка Вероніка, отримавши високий бал (майже 200) із ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання) з предмету українська мова та література, поступила на навчання у Національний університет ім. І. Франка у Львові. Тому коли росіяни війною вторглися в Україну, Н. Співак з сином та онукою розпочали пошук квартири у Львівській області, щоб бути поряд Веронікою. Найдешевше виявилися квартири у новому Роздолі. «Ми швидко продали своє житло за пів ціни і переїхали у Новий Розділ, який для мене став найріднішим», – продовжує розповідь авторка нової пісні.
Освоївшись і пізнавши місто, п. Наталія з перших днів активно включилась у громадське життя міста, яке і продовжує впродовж одинадцяти років. Тут запізнала і потоваришувала з багатьма друзями, які їй стали як рідні. Тісно співпрацює і є активним дописувачем місцевого часопису «Вісник Розділля».
Активну роботу провадить Н. Співак і в Новороздільському осередку спілки політв’язнів та репресованих та Братства ОУН-УПА, не пропускає організованих товариством поїздок по визначних місцях національно-визвольної боротьби як на Львівщині, так і за її межами, поїздок спільно з отцями Новороздільського деканату по святих місцях та монастирях. Одна з останніх таких поїздок – з отцем Романом Штигером до Святоуспенської Унівської лаври. До речі, на прохання в Новороздільського осередку спілки політв’язнів та репресованих та Братства ОУН-УПА завжди позитивно відгукується Новороздільська міська рада, виділяючи транспорт. Та й не тільки п. Наталія активна в роботі Новороздільського осередку спілки політв’язнів та репресованих та Братства ОУН-УПА, де у важкий для України час першочергове завдання її членів, батьки яких у свій час виборювали зі зброєю в руках Незалежність та Соборність України, гинули та зазнавали жахливих тюремних випробувань, – чим лише можна допомагати нашій Перемозі. Тому члени Новороздільського осередку спілки політв’язнів та репресованих та Братства ОУН-УПА постійно проводять збірки і зустрічі, щоб допомагати українським воїнам-захисникам.
Крім того, п. Наталія як поетеса і письменниця уже тривалий час є також активним членом Літературного креденсу «Барви», вона є автором трьох книг для дітей, часто із своїми колегами проводить зустрічі з малюками у дитячих садочках, школах, бібліотеках Новороздільської громади. Як зазначає сама авторка, писати вірші і книги для дітей – особлива творчість.
Крім того, Н. Співак є авторкою політичної збірки «І рими вплітаю в вінок полум’яний…», книги оповідань «До щему…».
Як автору стало зрозуміло, оптимізму і бажання до творчої праці надають їй і успішне життя її дітей та внучок (друга внучка Настя у 2017 р. вступила на навчання у НУ «Львівська політехніка»), і чудові оточуючі друзі, та особлива вдячність за підтримку, зазначила п. Наталя, вірному близькому другу, першій юнацькій любові Віктору Шиманському, з яким її об’єднала доля у 2017 році. Як згадує п. Наталія: «У нашому містечку була лише восьмирічна школа. Після її успішного закінчення мене і мою подругу-однокласницю направили у Донецьк, щоб отримати середню освіту. У час навчання я познайомилася з Віктором Шиманським, ми часто з ним зустрічались, проводили вечори. Потім він пішов служити, а я в той період вийшла заміж. Так наші долі розійшлися. У 2017 р. Віктор у соцмережах знайшов мене і коли я приїхала в Дніпропетровськ до сестри, ми зустрілись. Я дізналась, що його дружина померла. Так склалось, що і я залишилась з дітьми сама. Тому наші зустрічі, спілкування та переписки повернули нам пам’ять та відчуття юнацьких почуттів. З того часу ми живемо спільно і завжди є підтримкою один для одного».
А нещодавно почув хороші відгуки про п. Наталію і в громаді. Це сталося під час нещодавнього поселення у моїй родині у с. Гранки-Кути переселенки п. Ольги з Куп’янська Харківської області, якій рашисти розбомбили житловий будинок. У час її приїзду прийшла і дочка господаря будинку, який проживає у Львові, – Марія Франків, жителька с. Берездівці. Вона і розповіла історію свого знайомства і свої враження про одну з переселенок з Донецької області, яка нині мешкає у Новому Роздолі. У бібліотеці с. Берездівці проходила зустріч з поетами Літературного креденсу «Барви». Там читала свої вірші і п. Наталія Співак. «Я отримала велику насолоду і задоволення від її віршів, спілкування з аудиторією, з її розповідей дізналася цю неймовірну історію про зустріч свого першого юнацького кохання через десятки років. Ця жінка мене заворожила і я подумала – які ж чудові люди в Україні», – ділилася враженнями Марія. Було дуже приємно знову почути гарні слова про героїню моєї розповіді.
Тож побажаємо п. Наталії Співак здоров’я, щасливих років життя, не втрачати притаманного їй оптимізму у творчій роботі, миру і перемоги та написати ще не одну пісню про подвиги наших Героїв-захисників і про нашу швидку Перемогу!
Зеновій ГОРІН
