Він відійшов у Вічність сьогодні вночі, 2 лютого 2025 року, у віці повних 97 років.
Життєвий шлях нашого тата пройшов у скорботах, труднощах і тривогах. Найбільший жаль і смуток випав на татову долю, коли після тривалої і тяжкої хвороби на 36 році життя померла його вірна і добра дружина. Тато залишився з трьома маленькими діточками, з яких найменшій донечці було чотири рочки.
Відтоді вся турбота про дітей випала на батькову долю. Він піклувався про нас, дбав про наше здоров’я, побут і навчання.
Світлої пам’яті Іван Войцехівський народився у селі Млиниська Жидачівського району у незаможній сім’ї. Аби забезпечити краще життя багатодітної сім’ї, йога батько був вимушений їхати на заробітки у Францію і під час війни зник безвісти. І його дружині, нашій бабусі, випала важка доля – самій виховувати четверо дітей. Мама прищепила дітям любов до Бога і до України.
Під час Другої світової війни, коли німецькі війська окупували рідний край, нашого тата було вивезено на примусові роботи до Німеччини. На чужині наш тато у вільний від роботи час займався громадсько – просвітницькою діяльністю. Організував дівочий хор з молодих українок, які були вивезені до Німеччини з Добромильського та Хирівського районів Львівської області, і працювали на швейній фабриці у місті Трібес. Добровільні пожертви посилались до Українського допомогового комітету у місто Берлін на потреби українським біженцям.
Після завершення війни тато повернувся у рідну оселю у с. Млиниська. Був задіяний у національно – визвольному русі (мав підпільне псевдо “Колос”), учасником церковного хору. Організував різдвяне дійство “Вертеп”, написав власний сценарій до свята Василя і Маланки. Це стало світлою подією в селі – сільська громада радісно сприйняла це театралізоване дійство і з повагою ставилася і до тата як постановника, і до всіх учасників “Вертепу” .
Невдовзі наш тато влаштувався на роботу у місцеве поштове відділення, що було вагомою підмогою багатодітній сім’ї. У вільний час допомагав матері по господарству.
У 1951 році одружився і переселився жити і працювати у селище Журавно. Продовжував працювати на пошті, однак через деякий час був звільнений як неблагонадійний і нелояльний до радянської влади. З цієї причини батько був змушений працювати на різних не фахових роботах, щоб прогодувати сім’ю.
У 1965 році разом з трьома дітьми тато переселяється жити і працювати до Нового Роздолу. Працював та ТЕЦ РДГХП “Сірка” аж до виходу на пенсію.
Після проголошення Незалежності України всім серцем і душею поринув у громадсько – політичну діяльність. З другом по духу організували у цеху, де працювали, осередок Товариства української мови імені Тараса Шевченка. Активно сприяли, щоб уся документація на виробництві велась винятково українською мовою. З священиком і церковним хором освятили всі підрозділи ТЕЦ.
Учасник спорудження Української греко – католицької церкви Різдва Пресвятої Богородиці на початковій стадії будівництва., учасник церковного хору, учасник хору “Заграва”, член Товариства політв’язнів і репресованих, співзасновник міської організації Конгресу українських націоналістів.
Уповноважений міською радою приймати пожертви на будівництво пам’ятників Тарасу Шевченку і Борцям за волю України. Уповноважений штабом по організації поїздок мешканців громади на Майдан приймати пожертви: гроші, одяг і харчі для відправки їх автобусами у Київ для підтримки протестувальників.
Під час виборів до Верховної Ради України , коли кандидатом у Президенти України патріотичні сили висунули Віктора Ющенка , Іван Войцехівський був головою виборчої комісії. Також свого часу був депутатом міської ради, членом правління садово – городнього Товариства ” Приміське”, учасник літературного гуртка “Барви” (це далеко не повний перелік добрих справ та заходів, у яких він брав участь).
За активну участь у національно – визвольному русі, багатогранній громадсько – політичній діяльності нагороджений чотирма відзнаками, грамотами і подяками. За гуманітарну і жертовну діяльність нагороджений подякою Уповноваженого Благодійного фонду “Карітас – Новий Розділ” капеланом о. Іваном Рибком.
Чин парастасу відбудеться сьогодні, 2 лютого, у капличці святого Володимира Церкви Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ.
Чин похорону – завтра, 3 лютого, в 11.00 год.
Просимо пом’янути світлої пам’яті нашого тата тихою молитвою.
Із сумом і скорботою син Роман, дочки Ольга і Марія
