Ось уже 50 років золоті ключі осені відмикають двері моєї рідної 4-ї школи. Та школа – це не тільки двері, вікна, стіни. Насамперед це ДУХ, ПАМ’ЯТЬ, ТРАДИЦІЇ… Це ДІТИ….. Це ПЕДАГОГИ: ті, хто щодня переступає поріг школи; і ті, котрі вже відійшли у засвіти, але живуть у пам’яті учнів, колег; і вчителі-пенсіонери, для яких найвища нагорода в житті – успіхи колишніх вихованців, їхні щирі слова подяки при зустрічах.
Пишаюся я моїми учнями випусків 1985 і 1988 років, у котрих я була першою вчителькою, і моїм незабутнім випуском 1999 року, де я була класним керівником. Вірю, що моя любов завжди світитиметься у серденьках моїх учнів. Нехай це вітання з ювілеєм школи долине до кожного мого вихованця, особливо до тих, хто через певні обставини живе далеко від України, але не забуває нашої класної шкільної родини. Щастя вам на життєвих стежинах, дорогі мої!
1975 р.
1978 р.
1992 р.
Вітаю всіх учителів, з якими я починала працювати з першого дня відкриття школи (1974 р. ), теперішній педколектив, де працюють уже мої вихованці. Глибока шана за дар душі учителям мого сина Олега й донечки Оленки.
Наша школа повинна пам’ятати й учителів з Приазовська та Бахмута, з якими ми створювали програми національного виховання, часом кращі за міністерські.
Шановні колеги! Нехай кожен ваш день до шкільного порогу буде встелений пелюстками радості, нехай ваші серця зігрівають допитливі й мудрі дитячі очі. Вам Господь довірив найсвятіше – майбутнє України.
Хай буде лагідним і мирним небо над нами, хай щедрою буде земля, хай люди довкола будуть добрими, нехай над нашою країною засяє сонце Перемоги.
Творчих здобутків і світлого майбутнього тобі, рідна школо!
З любов’ю і повагою Оксана ДЕРКАЧ
