Господи, думала, вже не можу плакати, вже стільки рідних поховала…але ні(( Сьогодні загинув Руслан Павлишинець – один з найсвітліших людей, яких знала, рідний єдиний братик моєї найдорожчої в світі подруги(( ми все життя знаємось з Русланчиком, але ніколи не були близькі, вони з сестричкою такі рідні, але такі різні, ми панкували, концерти, сейшени, фести, а Руслан все був таким тендітним розумним інтровертним, спокійним, інтелігентним і таким красунчиком(( Боже, моя Іннуся дзвонила мені нині 5-6ранку з Америки, а я лиш перед тим заснула через довбаний ПТСР, бо в тиші не можу, а спиться лиш в шумі вдень…я думала, моя ріднюня десь щаслива на концерті чи гуляє, а вона дзвонила, як братика вбили((( я зараза збила дзвінок і хотіла потім набрати, а тоді в фб побачила жахливу звістку(( не знаю, як то трапилось, коли лиш місяць з хвостиком як пішов, мама з сестрою хвилювались радились, пакували аптечку, щоб мав всякі захисні дівайси, і я заспокоювала, що і так не скоро він піде в бій, бо мусить бути навченим гідно і досвід мати триваліший, як так .((( коли вся сім’я лиш виїхала за кордон, а він відмовився, хоч мав можливість, але натомість пішов на війну, бо був справжнім чоловіком, українцем, захисником((( Боже, скільки ряжених землячків на вулицях, а справжні найхоробріші найсвітліші серця нації в землі((((
Прекрасна Русланчикова доця Аліса, сестричка Іннуся, пані Галя і вуйко Ігор, Боже, я благаю вас триматись!((( Знаю, що всі слова марні, але моє серце ридає з вами, рідні мої!(((
Безмежно болить і безмежно благаю Бога вберегти маму Руслана(((((
Герої вмирають!(( Вічна світла пам’ять Тобі, Руслане і дякую за твій святий чин!
Надійка БАСАРАБ
