Мабуть. вперше, відколи висвітлюю домашні матчі моєї улюбленої новороздільської команди ФК “Новий Розділ” у Першій лізі обласного чемпіонату, за яку вболіваю, починаючи з 1965 року ( відтоді первісні назви клубу – “Гірник”, Хімік” – зазнали змін, поки не прибрали теперішнього статусу і титульного бренду), поставив собі на паузу коментар, який, зазвичай, закидаю у соцмережі за годину – другу після завершення поєдинку.
Отже, насамперед, вашого автора вибив із звичного алгоритму оперативних повідомлень про перебіг матчу не так програш гостям з рахунком 2:1, як загалом гра “рідної” команди. Нехай мені вибачають гравці, тренерський штаб, президент та члени правління ФК “Новий Розділ”, але програш новороздільський клуб заслужив по повній. Можна сказати, за усіма компонентами. Навіть за визначальними “фішками” – раціональністю гри та водночас видовищністю , які впродовж двох років тренерський штаб на чолі з головним наставником Андрієм Гарапцьом послідовно напрацьовували у процесі тренувань. Бо і в цьому сегменті у сьогоднішньому матчі гості виглядали змістовнішими. На жаль…
Зрештою, це тільки коментар репортера, який палко вболіває за новороздільський клуб, а його футбольний “досвід” обмежується квартальними баталіями на поляні навпроти рідного 9-го кварталу. Тому прошу вибачення за такий не надто приємний аналітичний зріз про гру з червоноградцями.
Завжди вірний новороздільській команді з вірою, що ФК “Новий Розділ” навіть в такій ситуації досягне поставленої мети – вболівальник Іван Басараб.
Звичайно, не у порівнянні із командами, що пасуть задніх у турнірній таблиці, а з командами першої пчтіврокиа, якщо чесно, на думку вашого автора, попри журналістську професію, в юності пересічного дворовогоо футболіста з 9-го квапталу,
