Отже, як редакція анонсувала днями , подаємо докладніший звіт про захід «Спогад про Кузьму», який відбувся 25 травня у приміщенні Новороздільської міської дитячої бібліотеки, присвячений культовому співаку і письменнику Андрію Кузьменку. Нагадаємо що відомий бард з 1968 по 1982 роки жив у Новому Роздолі.
Важливий момент: завдячувати такому чудовому дійству слід насамперед ініціативі та ентузіазму Катерини Шиманської, членкині ОСББ “Кузьма”, створеному нещодавно у будинку по вул. Винниченка, де жила сім’я Кузьменків до переїзду у Новояворівськ. Власне, Катерині Василівні, як мешканці однієї з квартир у «знаменитому» під’їзді, де 14 років поспіль жив з батьком та матір’ю Андрій, у якого назавше залишилися яскраві спогади про наше місто, про дитячу дружбу, про сусідів, зокрема, і про особливо екстравагантного з них, про якого «Кузьма» дотепно згадував восени 2014-го у телеефірі, спала на думку гарна ідея запросити з нагоди створення ОСББ батька Андрія, можливо, ще когось із родичів, його друзів, сусідів та однокласників. Задум енергійної пані Катерини, до речі, чинної депутатки міської ради, а ще керівниці медичної клініки «Материнка», «на ура» підтримали усі, до кого вона зверталася.
І все вдалося! Браво, пані Катерино! Слід вдзначити, що до втілення ініціативи активно долучилися очільниця бібліотечної системи Новороздільської територіальної громади Галина Приріз та колектив міської бібліотеки для дітей. Спільними зусиллями обговорювали як формат зустрічі, сценарій, так і творчий пошук «родзинок» заходу, названого «Спогад про Кузьму».
А тепер – слово тим промовцям, які знають (знали) про Андрія Кузьменка не з чуток, а у форматі співжиття та взаємин у одному просторі міського буття впродовж кільканадцяти років, тому вони і є істинними хранителями ексклюзивної інформації про те, яким був “Кузьма” у новороздільському періоді його яскравої біографії.
Віктор КУЗЬМЕНКО, батько Андрія:
-Почну з того, що до переїзду у Новий Розділ, наша молода сім’я жила у Самборі. Там я закінчив медичне училище, пішов у армію. 17 серпня 1968 року в нас з дружиною Олею у великій любові народився син, якого ми назвали Андрійком.
На той час не надто успішно шукав у Самборі роботу. І моя рідня, яка жила у Новому Роздолі, повідомила, що це місто розбудовується, є робочі місця для різних професій, до того ж і квартиру можна отримати всього через декілька років. От ми з дружиною і Андрійком, якому на той час виповнилося три місяці, прибули у Новий Розділ. Ми з дружиною влаштувалися на роботу, а поки не отримали квартиру, жили у сім’ї батьків мого двоюрідного брата Андрія Шевченка. Так ми і стали на 14 років новороздільцями, аж поки у 1982 році не переїхали жити у Новояворівськ. До речі, квартиру отримали у тому ж під’їзді будинку №21 по вул. Галана (тепер – Винниченка), де жили згадані мої родичі.
Мені дуже подобається Новий Розділ, тут починав свою кар’єру, дружина працювала у музичній школі. Ми з дружиною, світлої пам’яті Ольгою Михайлівною були активними містянами, співали у хорі у палаці культури, яким керував Богдан Жеплинський, з гарним товариством змістовно проводили час. Я захоплювався волейболом, і досі пам’ятаю хлопців, з якими грав у одній команді (до слова, один із них, відомий тренер з волейболу Новороздільської ДЮСШ Сергій Краснопольський прибув на згадану зустріч, що стало для Віктора Кузьмича великим і приємним сюрпризом – І. Б.).
Пам’ятаю день, коли Андрійко пішов у перший клас у СШ №4, пам’ятаю наші прогулянки роздільським лісом, на озеро Барвінок , пам’ятаю його дотепні витівки і захоплення грою на піаніно у музичній школі. Він всюди встигав і добре вчився, добре грав, був добрим і приязним до усіх. Пригадую, якось нас запитали, як ми виховали таким світлим і відкритим свого сина, а Ольга Михайлівна відповіла: «Бо ми його любили більше ніж себе, тому більше йому віддавали себе, терпеливо навчали, виховували…». Додам, що Новий Розділ дуже цьому сприяв: тут жили наші добрі друзі, з якими ми мали спільні погляди, спільні інтереси, у такій доброзичливій атмосфері зростав і фізично, і інтелектуально, і як громадянин наш Андрій. Може, тому всюди встигав, і в школах добре вчитися, і з друзями добре відпочивати.
Оксана Іванівна ТЕЛИЧКО, перша вчителька Андрія Кузьменка у Новороздільській СШ №4, натепер мешкає у м. Миколаїв:
-Вже з перших днів навчання у школі було помітно, що Андрійко був незвичайним хлопчиною. У клас прийшов вже гарно підготовленим, ерудованим із певним багажем знань, бо батьки присвятили вихованню єдиного сина все своє життя від перших днів його народження і до його відходу у Вічність, коли Андрій вже був знаменитим і успішним співаком. Пригадую, що у 1-й клас його привела мама, світлої пам’яті пані Ольга і відтоді постійно цікавилася йога навчанням, спілкувалася з нами, вчителями.
Коли проводилися шкільні олімпіади, Андрійко завжди брав в них участь і завойовував призові місця. Андрій був всебічно обдарованим, багатогранним учнем, грав на фортепіано, гарно співав. І досі пам’ятаю його неординарність мислення, фантазію, тому його твори були цікавими і вирізнялися особливим стилем. А ще проникливо і гарно декламував вірші. Одне слово, не буде перебільшенням сказати, що Андрій Кузьменко відзначався артистичністю від першого класу.
Коли він вже був знаменитим і популярним співаком, люди, знаючи, що я перша вчителька Андрія, запитували, яким він був учнем: бешкетником, неслухняним, якою вирізнявся поведінкою тощо? Усім допитливим я відповідала відверто: ні, такими рисами не відзначався, а був розумним, здібним до навчання предметів, виконавчим, вихованим, дисциплінованим. Звичайно, всяке бувало у шкільному житті: були ситуації, коли гаряче сперечалися, гамірно веселилися і Андрій зі своєю енергійністю не складав винятку. Особливо відзначу, що Андрій був напрочуд товариським, щирим і добрим, думаю, про це однокласники розказали б чимало, бо я була першою вчителькою Андрія тільки три роки. У моїй пам’яті Андрійко назавжди залишиться хлопчиком з інтелігентної сім’ї. І мені, зізнаюся, було трохи дивно, що він пішов в шоу-бізнес, бо я його бачила реалізованим у іншому напрямі діяльності, у іншій професії, можливо, науковцем, письменником, журналістом… Але, як бачимо, вподобання з часом змінюються, кожна людина вибирає свій шлях для самореалізації, який їй до душі. Так і Андрій зробив свій вибір. Ми, вчителі, пишаємося таким учнем.
Андрій ШЕВЧЕНКО, стрийко Андрія Кузьменка:
-Так склалося, що наприкінці 60-х у Новий Розділ переїхали жити із Самбора наші родичі – сім’я Кузьменків із немовлятком Андрійком. Певний час, поки вони не отримали квартиру у цьому ж будинку, ми жили разом у нашій квартирі. Отож мені і випало бути першим і крайнім «нянем» мого дорогого племінника, оскільки Віктор доводиться мені двоюрідним братом. Тому можу відповідально сказати, що і я до певної міри спричинився до виховання знаменитого «Кузьми». Спогадів достатньо – і про те, що майже завжди, коли забавив і приспав у ліжечку Андрійка, відразу біг на сусідній 9-й квартал до друзів, з якими до нестями грали в футбол. Або запам’ятався момент, коли Андрій, навчаючись у медінституті, часто заходив до нас додому, на той час ми вже переїхали у Львів і отримали квартиру у центрі міста, щоб підкріпитися маминими смаколиками. На той час я був доволі відомим у певних музичних колах «лабухом» і, можливо, тому Андрій одного разу показав мені декілька своїх пісень і виконав під гітару. Послухавши, сказав відверто: щодо мелодій і манери виконання, то я цього не аж так файно сприймаю, бо я виріс на іншій музиці і мелодиці. А от щодо текстів, то це просто «бомба» і щось незвичайне і як ти їх складаєш – то мені це просто незрозуміло. Проймають до глибини душі. До речі, коли я йому показав декілька своїх пісенних віршів, то «Кузьма» сказав просто: «Стрийку, іди з ними …далеко». Зрештою, подальші роки показали, наскільки «Кузьма» своїм стилем, своїми текстами передавав дух тієї доби, наскільки органічно його пісні вписувалися у настрої суспільства, особливо молоді.
І наостанок: напередодні мого 50-річчя, а це було майже 19 років тому, я запросив Андрія на ювілей. Проте приїхати на мій день народження він не зміг, але написав пісню «Старі фотографії» і подарував її мені. Дякую, Андрію! Чуєш? До речі, це одна з трьох пісень у його багатющому репертуарі, які, на мою думку, є шедевральними. Окрім «Старих фотографій», це ще «Кораблі» та «Мам»…
Тетяна Франківна СОБОЛЬ, класний керівник Андрія Кузьменка у Новороздільській СШ№4:
-І мені як класному керівнику є що сказати про Андрія Кузьменка, але про основне, що характеризує його особистість, точно висловилася його перша вчителька Оксана Іванівна: щирий, талановитий, здібний, людяний, організований, приязний з усіма учнями однокласник, до речі, авторитетний постійний староста. Власне, ці дитячі та шкільні позитиви, як мені видається, Андрій зберіг впродовж усього життя, яке так рано і трагічно обірвалося..
Пізніше, коли ми зустрічалися вже у більш дорослому житті Андрія, коли він з мамою Ольгою Михайлівною (світла їй пам’ять) приїжджали до наших спільних знайомих до Нового Роздолу, я в цьому ще раз переконалася. Андрій так і не змінився: щирий, відвертий, відкритий у спілкуванні. Розпитував про школу, клас, які тепер учні, як поживаю. Коли спиталася, чому його рок-група називається «Скрябін», втішено пояснив, що таке прізвище має учасник ансамблю Олександр.
Таким Андрій і залишився, окрім зазначених позитивів, він був люблячим сином для батьків, люблячим чоловіком – для дружини, люблячим татом – для донечки Марії-Барбари.
Дуже приємно, що наше молоде покоління, наші діти люблять пісні «Кузьми», намагаються співати їх у манері Андрія Кузьменка. Нещодавно я переконалася, наскільки всеосяжною географічно є популярність Андрія. Зокрема, я спілкуюся з сім’єю з Харкова, яка після ворожого вторгнення зараз проживає у Новому Роздолі. Це – бабуся, мама і донечка, учениця 7 класу, яка до вимушеного переїзду у наше місто навчалася у Харківському ліцеї. Зараз він фактично зруйнований російськими ракетами та БПЛА, залишилися тільки контури майстерень. Але школа, якою керує дуже заповзята директорка, котра поставила собі за мету зберегти ліцей як навчальний заклад, і досі функціонує, хіба що навчаються діти у режимі онлайн. І коли 13-річним учням 7-го класу ліцею дали завдання написати реферат на тему «Визначні люди України», ця дівчинка написала, що таким для неї є Андрій Кузьменко. Бо він для неї є визначною особистістю, відомим співаком, Героєм України…
Ольга ГАНАЧЕВСЬКА, заступник міського голови:
– Цей неймовірно цікавий у захід, присвячений життю і творчості Андрія Кузьменка, зокрема, новороздільському зрізу його яскравої біографії, як на мене, уповні розкрив особистість відомого співака та барда. Наше місто належно віддячило знаменитому земляку: за високі досягнення у мистецтві, за патріотизм Андрія Кузьменка удостоєно титулу почесного громадянина Нового Роздолу, яким гордиться місто. Щиро вдячна організаторам за проведений захід, який вразив присутніх повнотою у розкритті особистості «Кузьми», його новаторської пісенної творчості та оригінальної прози.
Богдан ГЕРЯК, сусід Андрія Кузьменка, друг дитинства:
– Ми дружили з дитинства, хоча ходили у різні школи. Після уроків зустрічалися біля будинку, заходили один до одного в гості, грали у відомі ігри, а також вигадували свої. Щоправда, у Андрія час був лімітований, бо він ходив і в музичну школу, і в басейн на плавання. Якщо говорити про Андрія і нашу дитячу компанію, то він був якимось трохи інакшим від нас. Енергійно заведеним, неймовірним оповідачем із чудернацькою жестикуляцією. Ми дуже любили його слухати. Маю на згадку нашу спільну фотографію, буває, коли слухаю пісню «Кузьми» «Старі фотографії», відкриваю альбом і дивлюся на цю світлину та інші, де зафіксовані гарні миті нашого дитинства…
Звичайно, і після чудової зустрічі «Спогади про Кузьму» усі присутні фотографувалися на пам’ять, утім, усі світлини неможливо помістити у газетному номері. Звичайно, з часом вони стануть старими, як у пісні Андрія Кузьменка. І колись переглядаючи їх, люди знову ностальгійно згадають пісню «Кузьми» «Старі фотографії»…
Іван Басараб
