Бувають дні, коли так хочеться забути,
Що в Україні йде страшна війна.
Що десь в хатиночці живе старенька мати,
А її сина вже на цій землі нема.
Війна змінила нас усіх, ми стали інші.
Ми думаєм, як важко дітям там,
Де холод, сирість, неспокійні ночі,
Лиш чути голос:”За Україну я життя віддам!”
Ви мали сім’ї і сади свої,
Раділи, що живете в вільній Україні…
Тепер живете в клятій цій війні
Де все навкруг в спустошенні й руїні…
Ми вам вклоняємось,
Ви справжні патріоти.
Верніться всі в краї свої.
А ми лиш будемо за вас молитись,
Щоб повернулись в рідний дім усі живі…
Віра ОСИПЧУК
