Щодо огидних методів, до яких вдаються окремі “державні мужі” з числа кеоівництва Верховної Ради України стосовно неугодних депутатів з числа опозиції, то, можливо, їхній фантазії можуть позаздрити їхні “колеги” з російської держдуми. Тут, як кажуть, і кремлівський дідок путін, мабуть, відпочиває.
Про один із прикладів такої “діяльності” йдеться у публікації народного депутата України Вікторії СЮМАР, надрукованій у розділі “Блоги” інтернет- видання “Цензор.НЕТ” : https://censor.net/ua/b3469058:
Сьогодні зранку я мала працювати в Страсбурзі, в Раді Європи, на конференції щодо корупції та антикорупційної політики. Як представниця профільного комітету Ради, туди делегована. Але…
Попри всі офіційні запрошення, відрядження мені так і не підписали. Подане воно було за 10! днів до поїздки. Спочатку чотири дні його не підписував перший заступник Голови, бо… поспішав у Давос (в окремих депутатів точно не має проблем з відрядженнями). А потім воно зависло в секретаріаті Стефанчука.
Весь цей час в мене була щоденна переписка з представниками Ради Європи, які просили підтвердження щодо приїзду, бо інакше вони не можуть брати квитки і бронювати готелі. Я думаю, зайве казати, що ВСІ витрати були не за рахунок українського бюджету, а приймаючої сторони, це очевидно. За останні два роки ми ніколи не використовували бюджетні гроші на відрядження.
Повірте, це досить принизливо, щодвігодини відповідати на запити Ради Європи, що твій дозвіл на перетин кордону досі не підписано і їм треба чекати дозволу українських чиновників. Проте, Рада Європи радила взяти таки квитки на потяг Київ-Варшава на 18.04 в суботу. В цей час я була на пероні, але… дозволу не було.
На дзвінки керівників фракції керівництво Ради відповідало, що це якісь технічні речі і от-от..
В неділю вранці я помчала у Львів, аби звідти швидко на Варшаву і встигнути на літак, як тільки те розпорядження нарешті здолає “технічні проблеми”. Але… проблеми виявилися нездоланними.
Мені довелося написати листа з мільйоном вибачень Раді Європи і повернуться до Києва. На конференції щодо нових антикорупційних інструментів представника парламенту України не буде, хоча, власне, саме парламентарі є основною цільовою аудиторією.
Звісно, моя історія не перша, і не унікальна. Вона – про беззаконня і системність у цьому беззаконні.
Чим можна пояснити не випуск народного депутата у складі офіційно затвердженої делегації на запрошення Ради Європи? У спікера були підозри, що я “потенційний втікач”? Навряд), бо на відміну від багатьох колег, особливо з нинішніх партнерів влади з опзж, я лишилася в Києві 24 лютого і весь час найбільшої загрози була тут.
Я депутат і жінка.
Може я зловживаю відрядженнями? Теж ні. Бо була в них здається двічі і щоразу поверталася абсолютно вчасно. Більше того, від 24 лютого я не пропустила жодного засідання Раді і жодного засідання комітету. І зараз не планувала).
Ок, з задоволенням попрацюю в Києві. І над деякими рішеннями, і в ефірах. Зрештою, це точно не найбільша проблема. Проблема он в тому, що хресний вже 10 днів на звʼязок не виходить з бойового завдання і його мама навіть не має можливості з кимось звʼязатися, і це в мене викликає значно більше емоцій.
Але я у всьому все ж намагаюся знайти логіку, особливо якщо йдеться про політику. А логіка в цьому явному зловживанні владою єдина – покарати опозицію, показати їй “її справжнє місце”.
“Ви смієте критикувати владу? Нікуди не виїдете, бо ми хочемо і можемо”. От і вся логіка. І байдуже на репутацію країни і той факт, що країна веде смертельну війну за своє виживання.
І що в такій війні керівники держави мали б думати про зовсім інші речі, а не як принизити опозицію.
Бо це ж просто ще одна ланка в довгому ланцюгу принижень, як не випускали Петро Порошенко через абсурдні заяви про його використання “російським іпсо”, а насправді через можливість конструктивної розмови з Орабном, Iryna Gerashchenko у складі міжпарламентської делегації в ОБСЄ, бо вона “багато і критично виступає”, як пробували прибрати Олексій Гончаренко з ПАРЄ (аж ціле розпорядження про перерозподіл делегацій випустили), бо він “як кістка в горлі”.
Все це надто очевидно. Але на тлі переслідування журналістів і посадок бізнесу, це виглядає дуже погано як для країни, яка бореться, щоб не бути росією. Погано – бо надто по російськи, і по путінськи.
І аргументи противникам допомоги Україні даю не я, описуючи цей неймовірний треш. Їх дає влада, вдаючись до таких дій, даючи на них санкції і схвалюючи їх.
Завжди вбачала проблему, коли влада погано вчить українську історію. Бо Україна – не росія, а сила завданої незаконної дії завжди рано чи пізно тут викликає протидію.
Війна дала вам, владі, величезні владні повноваження. Застосовуйте їх на благо країні, а не на благо своїм дещо хворобливим амбіціям. Бо, як казав один ваш колишній спонсор: життя – супермаркет, але на виході завжди каса. Вона вже близько.
Скріни запрошення і не підписаного розпорядження додаю. Переписки з представниками РЄ з мільйоном вибачень не буду. Бо соромно… Вони там щиро дивуються такому…
