Декілька днів тому моя 9-річна внучка – пластунка попросила перевірити, чи не зіб’ється, співаючи коляду “Там во Бахмуті, де стріли чути”, яку вона з ровесницями – пластунами розучували на репетиції у Новороздільській станиці української скаутської спільноти. І коли почув вже перші куплети довгенької колядки, породженої новітньою російсько – українською війною, то вмить був заскочений щемними емоціями. Дитячий спів і щирі слова колядки проникали в душу і серце…
Відразу ж пригадав дитинство, коли мене, приблизно у такому ж віці (а це, вважай, років із 60 тому), під час зимових канікул мої бабуся Євдокія і дідусь Микола Комарницькі з с. Голешів, що на Ходорівщині, навчали колядки “Сумний був Свят – Вечір в Сорок п’ятім році…”. Навчали і плакали – бабуся не приховуючи, а дідусь непомітно змахуючи мозолистою рукою скупу сльозу. І коли запитував, чому вони плачуть, то дідусь відповідав, що колись була велика війна, а потім прийшла “большевицька зараза”, які вкупі принесли у наш край багато горя і сліз, а багатьох селян і “партизанів” було вивезено у Сибір, де багато з них загинули від морозів, важкої праці та знущань. А далі змовкав і казав, аби я про це в школі не говорив, а більше він мені розкаже про минуле, коли виросту. І додавав, що, може, на той час правду можна буде говорити відкрито.
Коляда “Сумний був Свят _ Вечір в Сорок п’ятім році” стала у Галичині народною. І хоча дідусь не дожив до Незалежної Держави Україна, він, коли я вже був дорослим, ще багато чого розповів з історії нашої минувшини. А та коляда часів Другої світової війни і національно – визвольних змагань українців, хоча і була сумною, щоразу, коли ми, внуки, вже дорослими співали її в родинному колі, але ще “за радянського союзу”, надихала і додавала віри, що, як казав дідусь, “Україна вільнов буде, вільнов мусить стати…”
І невдовзі так сталося! Але російський споконвічний ворог – супостат 24 лютого 2022 року знову посунув усією ордою і армадою на нашу землю, аби знищити до ноги усіх українців, аби уярмити тих, хто виживе, аби не звучала українська мова, дитячий український щебет, аби зруйнувати дощенту всі інституції та атрибути нашої Держави. Але… зась тобі, лютий враже! Нас не здолати ніколи!
А новітня колядка “Там во Бахмуті…” нехай стане провісницею Української ПЕРЕМОГИ!
Перш ніж подати текст, коротко нагадаємо про історію її появи на світ Божий.
Створив колядку «Там во Бахмуті» історик, педагог і бард із Тернополя Олег Вітвіцький. Він написав її за одну ніч. Згодом її записали у тернопільському православному соборі Вознесіння Господнього. Колядка на онлайн-платформах швидко набрала сотні тисяч переглядів і поширилася Україною.
2 січня 2022 року під Бахмутом загинув бардів побратим Олег Юрченко. Автор зазначає, що присвятив цей твір йому. Утім авторська колядка Вітвіцького – про всю Україну, про воїнів, про окуповані міста, які очікують на звільнення – Маріуполь, Бердянськ та інші, а також про Крим і про всіх дітей війни.
КОЛЯДА “ТАМ ВО БАХМУТІ…”
Там во Бахмуті,
Де стріли чути,
Де стільки цвіту
Вже полягло…
Враз тихо стало
І залунало:
«Христос Родився!»
«Славімо Його!»
Донецька нічка,
Окопна свічка,
І ворогам всім
Лютим на зло,
Стали солдати
Колядувати:
«Христос Родився!»
«Славімо Його!»
Під Гуляйполем
Кутя на столі,
Звіздою небо
Там зацвіло,
Вітер у степу
Водить вертепи:
«Христос Родився!»
«Славімо Його!»
В місті Марії
Промінь надії
Десь над Азовом
В небо звело,
Там нас чекають,
Тихо співають:
«Христос Родився!»
«Славімо Його!»
Під замком львівським,
На Личаківськім,
Лицарів військо
Спокій знайшло…
Ми ж до Героїв
Із колядою:
«Христос Родився!»
«Славімо Його!»
В древньому Римі
Петрик із Криму
Разом зі світом
Славить Різдво!
Юля з Луганська,
Настя з Бердянська:
«Христос Родився!»
«Славімо Його!»
А в Тернополі
Маленька Оля
З фронту чекає
Татка свого.
Ручки складає,
Слізки втирає:
«Христос Родився!»
«Славімо Його!»
Наша родина –Вся Україна,
І Збройні сили,
І ТрО,
Під Божим стягом
Йдем до звитяги!
«Христос Родився!»
«Славімо Його!»
