Гарна звістка прийшла нещодавно у нашу громаду – уродженця с Берездівці Андрія Якуца, який з перших днів війни наприкінці лютого 2022 року спочатку вступив у місцевий підрозділ Територіальної оборони, а невдовзі за покликом серця добровільно зголосився у лави Збройних Сил України, аби не на відстані, а в режимі реальних бойових дій захищати рідну землю від підступного російського ворога – супостата, нагороджено відзнакою Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного – нагрудним знаком «Золотий хрест»!
Зауважимо, що серед почесних нагрудних знаків Головнокомандувача ЗСУ особливе місце займає відзнака «Золотий хрест». Ним нагороджують осіб рядового і сержантського складу за успішне виконання бойових завдань.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний затвердив нову систему бойових нагород 23 грудня 2021 року. Наказ остаточно набув чинності 1 червня 2022 року.
А в існуючій ієрархії нагород нагрудні знаки можуть бути у вигляді медалей і хрестів. Найвища нагорода – Хрест Заслуги. Нею відзначають військових та працівників Збройних сил за героїчний вчинок під час бойових дій. Далі йдуть «Хрест хоробрих»,» Золотий хрест», «Срібний хрест», «Сталевий хрест»,» Хрест Військова честь», «Комбатантський хрес»т, нагрудні знаки «За незламність», «За збереження життя» та « За сприяння війську».
Що не кажи, а військову доблесть нашого земляка відзначено вагомою відзнакою. І коли про це стало відомо у Новороздільській громаді,то, окрім офіційної інформації, наданої редакції керівництвом міської ради Яриною Яценко, першим заступником міського голови Михайлом Гулієм (до слова, земляками Героя) та берездівецьким старостою Дмитром Сапигою, газетярі отримали щирі відгуки від особливо близьких та дорогих Андрію Якуцу людей – однокласників та друзів. З приємністю надаємо їм слово.
Мар’яна ЛЕНЬО, однокласниця, волонтерка, активна учасниця ГО «Фенікс» с. Берездівці:
-Насамперед, користуючись нагодою, щиро вітаю Андрія з такою високою бойовою нагородою, принагідно, додам, шо 11 грудня йому виповнилося 45 років, тож цього дня наша дружна спільнота з «Феніксу» колективно і від душі привітали у месенджері Андрія з ювілеєм, який відважно захищає Вітчизну на далекому Донбасі, і побажали йому здоров’я і витримки у зимнющих донецьких степах, та військової удачі і Божої опіки.
А знайомі ми ще із шкільних років: спочатку вчилися разом у 1-3 класах у Берездівецькій початковій школі, згодом – з 5 по 9-й класи навчалися у школі с. Гранки – Кути. Андрій був енергійним, непосидющим, проте відповідальним та товариським, завжди приходив на допомогу, брав активну участь у шкільній художній самодіяльності.
По закінченні 9-го класу навчався у Новороздільському ліцеї будівництва та побуту. Далі – звичний шлях молодої людини: служба в арміїі, пошуки роботи вдома, а потім – заробітки у Польщі. Звісно, ми все менше зустрічалися з однокласниками, але це були теплі моменти.
Ще раз разом із земляками вітаю Андрія з високою військовою відзнакою, бажаємо йому та його побратимам по зброї перемогти російську орду і живими повернутися додому.
Андрій ДАЦКО, земляк, товариш Андрія :
– Ми земляки – берездівчани, ровесники, хоча не однокласники. Андрій Якуц навчався у неповній середній школі у с. Гранки – Кути, а живе у с. Берездівцях разом із матір’ю (батько, на жаль, помер декілька років тому). Коли розпочалося російське широкомасштабне вторгнення, Андрій вступив у територіальну оборону, а невдовзі зголосився добровольцем у ЗСУ.
Днями, коли дізнався про те, що Андрій отримав бойову нагороду «Золотий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного, то, звісно, щиро зрадів за давнього приятеля. Звичайно, насамперед привітав його з високою нагородою по – месенджеру, бо вже понад 20 років живу і працюю у Іспанії, як і інші заробітчанами надаю посильну волонтерську допомогу на потреби бійців – земляків, тож спілкуюся з Андрієм хіба що у такий спосіб. Побажав Андрію перемогти ворогів, а також, аби на війні його оминали гострі кулі – снаряди – осколки та всяке смертоносне «залізяччя».
А ще додам, що не дуже і подивувався, що мого земляка відзначили «Золотим хрестом», адже знаю Андрія давно, в дитинстві товаришували, був на проводах, коли він ішов служити в армію з 25 років тому, тож мені відомий його вольовий характер, сміливість – от ці якості, відданість військовому обов’язку та праведна ненависть до споконвічних ворогів – росіян, і є тими наріжними основами його бойової вправності та сміливості. До речі, Андрій товаришував із таким же відважним воїном – земляком Дмитром Польовим, який загинув за Україну смертю хоробрих у Запорізькій області 23 жовтня 2023 року.
Сподіваюся, що ми якось зустрінемося і згадаємо давні роки. Бажаю Андрію здоров’я і Перемоги!
* * *
До речі, три місяці тому 23 серпня, в День Державного Прапора України, Андрій перебував у короткій відпустці у Берездівцях, тож знайшов час відвідати Народний Дім у рідному селі, де місцеві волонтерки плетуть маскувальні сітки. Зустріч була емоційно щирою і дружньою, можна сказати, із сльозами на жіночих очах. Цей піднесений момент зафіксований підписом Андрія Якуца на Державному прапорі – своєрідною книгою відгуків гостей Народного Дому. Також про зустріч з воїном йшлося у повідомленні на сторінці Народного Дому с. Берездівці у Фейсбуці:
«Теплі обійми, довірливі розмови. Андрій Дмитрович ( позивний ,,Просвітер”) розповів про щоденні будні вояків, ситуацію на фронті і впевнено сказав – Перемога буде !
Душевні молитви і слова подяки за його неоціненний подвиг захисту України складає численна Берездівецька громада».
Іван БАСАРАБ
